розряджатися[розряджа́тися]

РОЗРЯДЖА́ТИСЯ¹, а́ється, недок., РОЗРЯДИ́ТИСЯ, ря́диться, док. 1. Звільнятися від заряду внаслідок пострілу або вибуху; ставати розрядженим (про вогнепальну зброю, міну, бомбу, снаряд і т. ін.). Чути, як .. б'ють німецькі самоходи. Мовби працюють самі, без людей, автоматично розряджаючись і знову автоматично заряджаючись (О. Гончар); – Пам'ятайте: найменший непослух, .. підозрілий рух – і в ту ж мить наші револьвери розрядяться у ваші голови (М. Трублаїні); * Образно. Існують вулкани, які час від часу розряджаються надзвичайно спустошливими виверженнями (з наук.-попул. літ.). 2. Втрачати електричний заряд (заряди). Заряджене тіло, перебуваючи в іонізованому газі, притягає до себе вільні заряди протилежного знака, які і нейтралізують заряди на тілі, внаслідок чого це тіло розряджається (з навч. літ.); Процеси на анодній поверхні допоміжного електрода залежать від природи металу, що розряджається, і тривалості електролізу (з наук. літ.); Щохвилини сотнями блискавок розряджається величезна енергія грозових хмар (з газ.). 3. перен. Послаблятися або зникати (про напруженість чого-небудь). Спазми здавили Романові горло, і нервове напруження цілої ночі розрядилось нарешті (А. Головко); Напружена атмосфера в кімнаті одразу розрядилась і зникла. Горобенкові хотілось щиро потиснути Дружинінові руку (Б. Антоненко-Давидович); Тягуча й зрадлива тиша в кімнаті розрядилася дужим сміхом (Іван Ле і О. Левада); Напруження в ворожнечі розгорілось до краю, тому досить було випадку, щоб блискавка почуттєва розрядилася в його [старости] сторону (В. Барка). 4. тільки недок. Пас. до розряджа́ти¹. РОЗРЯДЖА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., РОЗРЯДИ́ТИСЯ, ряджу́ся, ря́дишся, док., розм. Дуже гарно, пишно вбиратися, одягатися. Він знав її дівкою здоровою, повновидою, .. сьогодні розрядиться, а завтра ще лучче [краще] (Г. Квітка-Основ'яненко); [Палажка:] Він, наче снігур той, розрядився!.. (Панас Мирний); – Сукин син! А франтом яким розрядився! – Можна сказати, цілить у полігон частоти! (М. Івченко).