розстріляти[розстріля́ти]

(докон. до розстрілювати / див. розстрілювати) розстрі́лювати -юю, -юєш, недок. , розстріл я ти, - я ю, - я єш, док. , перех. 1》 Піддавати смертній карі, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї. 2》 Стріляючи з близької відстані, піддавати сильному обстрілу. 3》 Стріляючи, витрачати, використовувати патрони, снаряди і т. ін. 4》 спец. Спричинювати утворення розстрілу (у 2 знач. ) у каналі ствола вогнепальної зброї.

(докон. до розстрілювати / див. розстрілювати) РОЗСТРІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого, що. 1. кого. Піддавати смертній карі, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї. Людям, рокованим на смерть, видали рушниці (вволили їхнє останнє бажання). І вони стали розстрілювати інших рокованих на смерть, аби примиритися із власною загибеллю (В. Стус); Бабу за те, що вона збирала колоски у полі розстріляли в неділю (О. Довженко); – Вчора в трибуналі Івашка розстріляли. За що? За якийсь там золотий портсигар! (О. Довженко); // підсил., зневажл. – От. А тепер я зроблю тобі приговор і розстріляю, як собаку... (І. Багряний); * Образно. Розстрілявши кривавеє вчора, у майбутнє трамбуєм ми путь (В. Сосюра). 2. кого, що. Стріляючи з близької відстані, піддавати сильному обстрілу. Взвод Черниша йшов з другим батальйоном у тил. Завдання ставилось: вибравши вогневу позицію на пануючій висоті над шосе, розстрілювати звідти разом із станкачами тилове шосе ворога і вершину перевалу (О. Гончар); Найстрашніші були італійські малі аероплани, що летіли над нашими головами на бриючому польоті й безжально розстрілювали (Р. Іваничук); Фашисти, напевно, не рушать далі, поки не розстріляють кожного дерева, кожного кущика в лісі (Ю. Збанацький). 3. що. Стріляючи, витрачати, використовувати патрони, снаряди і т. ін. – Ось у мене, Миколо, те саме. Розстрілюю кулеметну стрічку, останню (О. Довженко); Розстрілявши всі набої, Созінов вихопив шаблю (М. Стельмах). 4. що, спец. Спричинювати утворення розстрілу (у 2 знач.) у каналі ствола вогнепальної зброї.