розумний[розу́мний]

розу́мний -а, -е. 1》 Який має ясний розум (у 1, 2 знач. ). || Тямущий, кмітливий. || Який має освіту; письменний, грамотний. || Який має великий життєвий досвід, знання. || розм. Слухняний, розсудливий (про дітей). || Який виражає розум. || Вправний, умілий (про руки, пальці). || Який швидко сприймає, засвоює що-небудь (про тварину). || Який виражає слухняність, вірність людині (про тварину). || перен. Який діє розумно, як людина (про машину). || у знач. ім. роз у мний, -ного, ч. ; роз у мна, -ної, ж. Людина з розумом. Як и й роз у мний! у знач. виг. — уживається при вираженні обурення з приводу чого-небудь. 2》 Який керується розумом, виконується з розумом (у 2 знач. ). || Проникнутий розумом; змістовний (про книгу, твір). || Який містить здоровий глузд, слушні думки і т. ін. || Практично корисний; доцільний. || Мудрий, хитрий. || Який свідчить про освіченість, ученість. || у знач. ім.…

РОЗУ́МНИЙ, а, е. 1 . Який має ясний розум (у 1, 2 знач.); протилежне дурний . Настя .. розказує, який він звичайний, який собою красивий; а Наум хвалить, який то він розумний, неначе письменний (Г. Квітка-Основ'яненко); Розумну й добру жінку маю, сказав я собі, прочитавши лист (М. Коцюбинський); – Ти чоловік розумний, тебе не дурно вибрали на кошового. Розтлумач мені, для чого ми живемо? (О. Довженко); Перехід від мустьєрської епохи до пізнього палеоліту збігається з появою людини сучасного фізичного типу – Homo sapiens (людини розумної), або інакше неоантропа, чи кроманьйонця (знайденого у Кроманьйоні, Франція) (з наук. літ.); // Тямущий, кмітливий. Розумна була [Галочка]: що не вздрить, усе переньме [перейме] і кожного, хто у неї спитається, навчить і розкаже (Г. Квітка-Основ'яненко); Бійцям незвично було бачити неписьменним юнака двадцяти років, розумного, працьовитого і безперечно з…