розхвилювати[розхвилюва́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
розхвилюва́ти - ю ю, - ю єш, док. , перех. Викликати у кого-небудь сильне хвилювання, великий неспокій.
РОЗХВИЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., кого. Викликати у кого-небудь сильне хвилювання, великий неспокій. Не втрималась вона і розхвилювала Лукію, розповіла їй усе про матір (О. Донченко); Шевченка зворушила й розхвилювала така тепла зустріч і те, що вперше після нестерпно важкої подорожі і огидного каземату він нарешті знов опинився в затишній кімнаті, серед земляків (З. Тулуб); [Цвіркун (до Лесі): ] Тут у нас, у Ніжині, об'явився граф – молодий, вродливий, що розхвилював усіх ніжинських панянок (І. Кочерга).
Морфологія
дієслово · 16 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| розхвилю́ємо | майбутній, множина, 1 ос. |
| розхвилю́єм | майбутній, множина, 1 ос. |
| розхвилю́єте | майбутній, множина, 2 ос. |
| розхвилю́ють | майбутній, множина, 3 ос. |
| розхвилю́ю | майбутній, однина, 1 ос. |
| розхвилю́єш | майбутній, однина, 2 ос. |
| розхвилю́є | майбутній, однина, 3 ос. |
| розхвильо́вано | |
| розхвилю́ймо | наказовий, множина, 1 ос. |
| розхвилю́йте | наказовий, множина, 2 ос. |
| розхвилю́й | наказовий, однина, 2 ос. |
| розхвилюва́ти | інфінітив |
| розхвилюва́ла | минулий, жін. |
| розхвилюва́в | минулий, чол. |
| розхвилюва́ло | минулий, сер. |
| розхвилюва́ли | минулий, множина |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| розхвилювать | інфінітив |
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
Не уявляю, що могло розхвилювати! Вже ми так його доглядаємо! Як у найкращому санаторії...
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: Українсько-англійський словник (М. Балла)