розігнати[розігна́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
(докон. до розганяти / див. розганяти) розганя́ти - я ю, - я єш і розг о нити, -ню, -ниш, недок. , розігн а ти, розжен у , розжен е ш, док. , перех. 1》 Примушувати розійтися, розбігтися, розлетітися в різні боки. || розм. Звільняти з роботи, служби (всіх чи багатьох). || перен. , розм. Ліквідувати, розпускати яку-небудь організацію, установу, збори і т. ін. 2》 Примушувати зникнути, розвіятися, розсіятися (туман, темряву, хмару і т. ін.). || перен. Розвіювати що-небудь (сум, тугу, сумніви, переживання і т. ін.); відганяти щось (мрії, видіння і т. ін.). 3》 Поступово збільшувати швидкість руху чого-небудь. Розганяти кров . 4》 Примушувати що-небудь розтектися, розійтися по поверхні, на всі боки. 5》 розм. Збільшувати, розширювати що-небудь. Розігнати текст.
(докон. до розганяти / див. розганяти) РОЗГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і РОЗГО́НИТИ, ню, ниш, недок., РОЗІГНА́ТИ, розжену́, розжене́ш, док., кого, що. 1 . Примушувати розійтися, розбігтися, розлетітися в різні боки. Сам вибігав [Піхтір] із-за кущів з рушницею, розгонив розбіяк (С. Васильченко); – Здається, ми розігнали веселу компанію, – тихо обізвався Казанцев до Олесі (І. Нечуй-Левицький); Комарі .. висіли над людьми, димом би їх розігнати, проте на дим була в цю ніч заборона (О. Гончар); // розм. Звільняти з роботи, служби (всіх або багатьох). [Бережний:] Ружевський – людина з європейською освітою, яка непогано керує науковою лінією. Коли в нього є помилки, їх треба виправляти, а не розганяти культурні кадри! (І. Микитенко); // перен., розм. Ліквідувати, розпускати організацію, установу, збори і т. ін. [Нагар:] Нас вибрали від кораблів, і ніхто нас не розжене (О. Корнійчук). 2. що. Примушувати зникнути, розвіятися, розсіятися (про туман, темряву, хмару і т. ін.). Вітер повіває, хмару розганяє (П. Чубинський); У сінях було темно, лише через шпари дверей падало світло й розганяло темряву (Н. Кобринська); Свіжий весняний вітер розігнав гнітючу задуху (І. Цюпа); Чорногорські вітри розігнали мряку й відкрили людським очам блакитне небо (В. Гжицький); // перен. Розвіювати що-небудь (сум, тугу, сумніви, переживання і т. ін.); відганяти щось (мрії, видіння тощо). Все ж любов та свята – неземним огорта Мою душу і сум розганяє (І. Манжура); Схилилась [жінка] низько-низько, і я не знав – плаче вона чи розганяє жаль свій пекучий? (Мирослав Ірчан); Уляна – хоч зараз під вінець, рада батька-матір кинуть, аби з ним, з своїм милим, розгонити його тугу, веселити його очі ясні (Панас Мирний); Петро сидів тихо, щоби йому [Грицеві] тих мрій не розігнати (Л. Мартович); Надія здригнулась. Несподіваний чужий голос розігнав приємні видіння (Яків Баш). 3. що. Поступово збільшувати швидкість руху чого-небудь. Голуб голуба ганяє – Вітер крила повертає І не пані – шестірня Камінь крутить, розганя (Л. Глібов); – Ану, сідайте, я розжену санчата! – промовив він, підходячи до дівчат... (С. Васильченко). 4. що. Примушувати що-небудь розтектися, розійтися по поверхні, на всі боки. Спритно, розганяючи руками брудні нафтові плями біля берега, хлопчаки пливли в море, на чисті зелені хвилі (О. Донченко). 5. що, рідше кого, розм. Збільшувати, розширювати. Карпо Цар розганяв власне господарство вшир, захопив добрий шмат городу до присадибної ділянки (Ю. Яновський); // безос. – Справді, розігнало тебе, – покосилась на неї Вутанька, – мов куркуленчиху яку-небудь з хуторів (О. Гончар); Розігнало щоки. Розважа́ти (розганя́ти, рідко розго́нити, розві́ювати) / розва́жити (розігна́ти, розві́яти) нудьгу́ (журбу́, ту́гу, сум, го́ре і т. ін.) див. розважа́ти ; (1) Розганя́ти (розвіва́ти) / розігна́ти (розві́яти) су́мніви: а) з'ясувавши що-небудь, зробивши певний вибір, заспокоюватися. Ні, тільки вперед, – промовив Фрунзе, мовби розганяючи власні сумніви (О. Гончар); б) (чиї) пояснивши, з'ясувавши щось, заспокоювати кого-небудь. Давид хоче скоріше розвіяти дівочі сумніви. – Ти, Уляно, і не подумай чогось поганого. Після Великодня, нех воно горить, і до вінця підемо (М. Стельмах); (2) Розганя́ти (розго́нити) / розігна́ти кров – прискорювати кровообіг. Той притупцьовує на місці, той, розганяючи в собі кров, б'є-махає руками, неначе крильми (О. Гончар). ◇ Відганя́ти (проганя́ти, розганя́ти і т. ін.) / відігна́ти (прогна́ти, розігна́ти і т. ін.) сон (дрімо́ту) див. відганя́ти ; (3) Розганя́ти / розігна́ти сон – те саме, що Відганя́ти (проганя́ти, розганя́ти і т. ін.) / відігна́ти (прогна́ти, розігна́ти і т. ін.) сон (див. відганя́ти ). Стручисі не спалося .. Думки всякі розганяли сон (Б. Грінченко); (4) Розганя́ти / розігна́ти сум – розважати кого-небудь, примушувати забути про свій смуток. Недавно була сім'я велика, було так весело, гарно; а тепер нікому ні розважити, ні розігнати суму (Панас Мирний).
«розігнати» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
дієслово · 17 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| розженемо́ | майбутній, множина, 1 ос. |
| розжене́м | майбутній, множина, 1 ос. |
| розженете́ | майбутній, множина, 2 ос. |
| розжену́ть | майбутній, множина, 3 ос. |
| розжену́ | майбутній, однина, 1 ос. |
| розжене́ш | майбутній, однина, 2 ос. |
| розжене́ | майбутній, однина, 3 ос. |
| розі́гнано | |
| розжені́м | наказовий, множина, 1 ос. |
| розжені́мо | наказовий, множина, 1 ос. |
| розжені́ть | наказовий, множина, 2 ос. |
| розжени́ | наказовий, однина, 2 ос. |
| розігна́ти | інфінітив |
| розігна́ла | минулий, жін. |
| розігна́в | минулий, чол. |
| розігна́ло | минулий, сер. |
| розігна́ли | минулий, множина |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| розігнать | інфінітив |
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
Стрелити, щоб розігнати — не можна, бо сікача не злякаєш.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger