рот[ро́т]

-а, ч. 1》 Порожнина між верхньою і нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя. || Обрис і розріз губ. || Дзьоб, паща, писок і т. ін. у тварин. Див и тися в рот — з цікавістю слухати кого-небудь. З п і ною в р о ті — у великому гніві, зі злістю. З р о та в е рне що — що-небудь дуже неприємне для споживання. Роззявл я ти рот — а) починати промовляти, говорити; б) (на кого) починати лаяти кого-небудь, кричати на когось; в) захоплено або здивовано слухати чи дивитися на кого-, що-небудь, забуваючи про все інше; г) бути неуважним. 2》 перен. , розм. Кожна окрема людина (при розподілі витрат, харчових запасів і т. ін.); їдець. || Член сім'ї, утриманець, який харчується разом з іншими її членами. З а йвий рот — про того, хто обтяжує.

РОТ, а, ч. 1 . Порожнина між верхньою і нижньою щелепами з отвором у нижній частині обличчя. Розсердився [Ентел] і роз'ярився, Аж піну з рота попустив (І. Котляревський); Я роззявив рота й хотів дихнуть, а вода пішла в рот (І. Нечуй-Левицький); Нарешті подали пиріг .. Солодкий, начинка з варення, а в роті так і тане (І. Багмут); Під час чхання і кашлю рот і ніс потрібно затуляти хусточкою, щоб не заразити грипом інших людей (з навч. літ.); * Образно. Хлопець ліпив зелених коників з глини. Він обпалював їх у червоному роті печі (В. Коротич); * У порівн. Я мусив .. перескакувати щілини на землі, наче розкриті жадібно роти (М. Коцюбинський); * Образно. * У порівн. Вранці містечко бомбардували. Під ногами тріщало скло, вікна зяяли чорними ротами (Григорій Тютюнник); // Обрис і розріз губ. Тільки тепер Данило придивляється, що в його небоги сумовито окреслений рот (М. Стельмах); Розлючені об…