русин
Дані Атласу
Значення
ру́си́ни.
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | русин | русини |
| Родовий | русина | русинів |
| Давальний | русинові / русину | русинам |
| Знахідний | русина | русинів |
| Орудний | русином | русинами |
| Місцевий | русині / русинові / русину | русинах |
| Кличний | русине | русини |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| русини | множина, знахідний |
Літературні засвідчення
Вони проживали звичайно в гарних віллах або в перворядних готелях, занімали по кілька покоїв, причім Іван звичайно, як упертий русин, завсіди помішувався в однім затильнім покоїку, обставленім скромними меблями, а решту лишав для Ніни і для її гостей.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger
Вікіпедія
Русини (історичний етнонім)
Русини́ — народ, що становив основне населення Русі, етнонім українців до XVIII—XX ст. Донині зберігся на Закарпатті і серед емігрантів-закарпатців у США. Первісно слова «ру́син», «руси́нка» вживалися тільки в однині як похідне від форми множини «русь». Як самоназва слова «русин», «русинка» виникали в Руси-Україні та Білорусі; на відміну від Московії, де після системного фальшування історії була запроваджена нова маніпулятивна самоназва — прикметникова форма «русский». У Речі Посполитій XVI—XVIII століття назви «русини», «рутени» вживалися на означення українців та білорусів разом, або тільки щодо русинів-українців. Поряд із книжним варіантом «русини» співіснувала розмовна форма «руснаки», яка найдовше зберігалася на Закарпатті та Лемківщині. У Габсбурзькій монархії «русини» було офіційною назвою всіх її українських підданих.