рятунок[ряту́нок]

РЯТУ́НОК, нку, ч. 1. розм. Дія за знач. рятува́ти і рятува́тися. 2. Можливість врятувати, врятуватися; вихід із небезпечного, скрутного становища. [Прісцілла:] Я піду туди. Як не врятую [громаду], то загину вкупі! Прощай, Руфіне .. [Руфін:] Стій! Стривай, Прісцілло! Рятунок є (Леся Українка); Він хотів жити, він шукав рятунку, й тому спробував захищатись (С. Скляренко); // Те, що звільняє, захищає від чого-небудь. Навіть те тяжке, прикре спання по обіді вважав [Славко] тепер за рятунок від душевної муки (Л. Мартович); Зимою Гавриловим дітям тільки й рятунок від простуди, що парене молоко з лоєм (Григорій Тютюнник); // Той, хто рятує, визволяє від чого-небудь; рятівник. [Максим:] Ось є наш рятунок – ся дівчина мила. Без неї б нас нині вже могила вкрила! (І. Франко). 3. рел. Звільнення від гріхів, від вічних мук у потойбічному житті. [Єпископ:] Ми дбаємо про тебе по-братерськи, душі твоїй рятунок дати хочем (Леся Українка); Подивився старий і на дружину, і на свічку, поставлену на рятунок його душі, та й пішов з Морозенком у степи розшукувати пана (М. Стельмах).