різко[рі́зко]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
рі́зко Присл. до різкий 1-5). || Не поступово, зразу.
РІ́ЗКО. Присл. до різки́й 1–5. Ніч насувається швидко, темна, безмісячна, тільки зорі сяють різко, як буває в холодні вітряні ночі (Леся Українка); Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (О. Гончар); Вологе від дощу волосся різко відтіняло бліде обличчя (Григорій Тютюнник); Його засмагле, з різко окресленими рисами обличчя пом'якшало (С. Журахович); Буран бив у лице, наче шмагав колючим дротом. Температура різко падала (Л. Дмитерко); Чоловік, який зайшов тільки-но до кав'ярні, раптом різко повернувся і вийшов (О. Іваненко); Ольга відповідала коротко, майже різко (В. Собко); // Не поступово, зразу. Васьков різко загальмував, машину занесло (Л. Первомайський); Різко замовкнути.
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
прислівник · 1 форма · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| рі́зко |
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
…рахом і непевністю, Юхим, що тільки-но пробіг на стадіон із м'ячем у руках (правда, тепер він виглядав розпухлий і обважнілий, наче він ніколи не лише не грав у м'яча, а й ні разу різко не поворухнувся), цей самий Юхим зводив курок у потилицю наступної жертви.
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 6 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger