рішуче[рішу́че]

рішу́че присл. 1》 Присл. до рішучий 1), 2), 4). 2》 Зовсім, цілком. || Без сумніву, безперечно. 3》 Категорично, твердо, не вагаючись.

РІШУ́ЧЕ, присл. 1 . Присл. до рішу́чий 1, 2, 4. [Адмірал:] У нього вчитись треба, як діяти рішуче і точно (О. Корнійчук); Дійсно, окрилений дядьковим листом, Павло твердо вирішив, нарешті, рішуче поговорити з Людмилою (А. Головко). 2. розм. Зовсім, цілком. Маріцца рішуче перемінилася в відносинах до неї (М. Коцюбинський); Рішуче помилково він потрапив до сутани; йому далеко більше до лиця була б якщо не кольчуга, то, в усякому разі, плащ народного трибуна (Г. Хоткевич); Два запорожці рішуче розійшлися в поглядах (О. Довженко); // Без сумніву, безперечно. Ні, він [син хазяйки] рішуче має до нас симпатію, що видко з його обличчя (М. Коцюбинський). 3. Категорично, твердо, не вагаючись. – Ні, я звідси не піду, поки мені до копієчки не буде заплачено, – рішуче одказав Омелько... (Панас Мирний); Була така думка, щоб Абдулаєва взагалі перевести в роту постачання. Але він від цього рішуче відмо…