сміло

1 В дорогу! Щоб лиш сонце нам світило, щоб ясен круг горів нам угорі. О ти, шляхів безкраїх дивна сило, що маниш нас в своїй мінливій грі. Як вдарить запах піль в вікна вітрило, хто видержить в душних кімнат жарі. Упитись далі подихом так мило, геть суми, думи кинути старі! Вітрами поле душі нам обмило, а пісню підказали комарі. Складаєм дні в яскравих айстрів клумби, нових Америк щастя ми Колумби. 2 Чи в очі дощ січе, немов горох, чи в літній день пітніти буде тіло, хоч рахувати ти б не вмів до трьох, хоч від журби твоє би серце мліло, м'який безмежжя обмотає мох, поглянеш в тихий, вільний безкрай сміло, покинеш хвиль минулих темний льох, і буде серце юним шалом цвіло, і буде в тобі грав пташиний тьох, поймеш заплутане природи діло. Без меж і стін, що тиснуть, станеш тут, бродяга, волокита, шалапут.