сполучати[сполуча́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
сполуча́ти - а ю, - а єш і рідко спол у чувати, -ую, -уєш, недок. , сполуч и ти, -луч у , -л у чиш, док. , перех. 1》 Скріплювати, зв'язувати одне з одним (кінці, деталі і т. ін.); з'єднувати. 2》 Змішувати разом що-небудь різнорідне. || Поєднувати одне з одним, пов'язувати у взаємній відповідності, гармонії. || Займатися чим-небудь одночасно з чимсь іншим, суміщати одне з одним. || Містити, поєднувати в собі одночасно які-небудь риси, якості, властивості. 3》 чим . Установлювати зв'язок з чим-небудь, між чимсь. || Установлювати зв'язок між ким-, чим-небудь за допомогою шляхів або інших засобів зв'язку. 4》 Створювати одне ціле, робити єдиним; об'єднувати. || перен. Єднати кого-небудь з кимсь на ґрунті спільності поглядів, певними стосунками, почуттями тощо.
«сполучати» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 22 форми · VESUM
Інфінітив: сполуча́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | сполуча́ю | сполуча́ємо / сполуча́єм |
| 2 особа | сполуча́єш | сполуча́єте |
| 3 особа | сполуча́є | сполуча́ють |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | сполуча́тиму | сполуча́тимем / сполуча́тимемо |
| 2 особа | сполуча́тимеш | сполуча́тимете |
| 3 особа | сполуча́тиме | сполуча́тимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| сполу́чать | інфінітив |
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
Уміє наш чудесний радянський народ у труді й на відпочинку сполучати творчий і трудовий запал з піснею, з книжкою, з потягом до культури.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger