трудовий[трудови́й]

трудови́й - а , - е . 1》 Стос. до труда (у 1 знач. ), пов'язаний з трудом, із працею. || Який виявляється в праці. || Сповнений праці. || Який супроводжує працю, викликаний працею. || Добутий, зароблений працею, одержаний за працю. || Який ґрунтується на праці, на застосуванні праці. || Славний своїми традиціями в труді. || Працьовитий (про руки). Трудов а кн и жка — документ установленого зразка, в якому записано відомості про стаж роботи, про нагороди за працю, заохочення й т. ін. кожного робітника, службовця. Трудов а уг о да — договір між підприємством і нештатним працівником про виконання якої-небудь роботи. Трудов и й арбітр а ж — орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення за суттю трудового спору (конфлікту). Трудов і рес у рси — частина населення країни, яка здатна до трудової діяльності. 2》 Який живе зі своєї праці.