Лексикон · A-Я · Т
тума[тума́]
іменник · «1. заст. Назва людини, в якої один із батьків турок або татарин, а другий — українець. Козак-тума зведе з ума, не буде любити (Барв., Опов.., 1902, 222); Ой козаче-тумо, горда-п...»
✓ Питома українська лексикаNot in the practice pool yetЩе немає в наборі практики
Питома українська лексика
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
готовоЗначення1 картка
очікуєПоходженняочікує джерело
готовоМорфологія15 форм
очікуєНаписання і вимоваочікує джерело
готовоСтилістиказахист питомості
очікуєСиноніміяочікує джерело
очікуєОмонімочікує джерело
очікуєПаронімочікує джерело
очікуєФразеологіяочікує джерело
очікуєПриповідкиочікує джерело
очікуєСтиль і нормаочікує джерело
готовоЗасвідченнялітературний корпус
очікуєКурспоза курсом
готовоПереклад5 англ.
очікуєWikimediaочікує джерело
очікуєЗовнішніочікує добірку
Значення
Грінченко (1907)домодерна фіксація · не переклад
«тума» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 15 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | тума́ | туми |
| Родовий | туми | тум |
| Давальний | тумі́ | ту́мам |
| Знахідний | туму́ | тум / туми |
| Орудний | тумо́ю | ту́мами |
| Місцевий | тумі́ | ту́мах |
| Кличний | ту́мо | туми |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
рідковживана форма
| Форма | Позначка |
|---|---|
| туми | множина, знахідний |
Літературні засвідчення
Карпенко-Карий І. · Іван Карпенко-Карий. Наймичка · 1845
От зачепив, уже й не рад! Ходе, як тума, сяде — сидить по часу, мов нежива.
literary_fts · a470c485_c0023
Джерело: literary_fts
Переклад
тума↔
half-breedmongrelhybridunsociable personsheep
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)