убір

іменник · «1. Те, що одягають на себе; одяг взагалі або багатий, пишний одяг; убрання. Скинув він [Грегор] кожух, а на йому убір гарний та дорогий: синій суконний жупан з гудзиками, добрі ...»

Not in the practice pool yetЩе немає в наборі практики

Дані Атласу

Значення1 картка

Походженняочікує джерело

Морфологія17 форм

Написання і вимоваочікує джерело

Стилістикабез нотаток

Синоніміяочікує джерело

Омонімочікує джерело

Паронімочікує джерело

Фразеологіяочікує джерело

Приповідкиочікує джерело

Стиль і нормаочікує джерело

Засвідченнялітературний корпус

Курспоза курсом

Переклад1 англ.

Wikimediaочікує джерело

Зовнішніочікує добірку

Значення

Курскурсова фраза / chunk

1. Те, що одягають на себе; одяг взагалі або багатий, пишний одяг; убрання. Скинув він [Грегор] кожух, а на йому убір гарний та дорогий: синій суконний жупан з гудзиками, добрі ...

Морфологія

іменник · 17 форм · VESUM

Відмінювання
Відмінок	Однина	Множина
Називний	убір	убори
Родовий	убору	уборів
Давальний	уборові / убору	уборам
Знахідний	убір	убори
Орудний	убором	уборами
Місцевий	уборі / уборові / убору	уборах
Кличний	уборе	убори

Літературні засвідчення

Андрухович Ю. · Юрій Андрухович. Дванадцять обручів · 1960

…Хоча — ніде правди сховати — з іншого боку, все це нагадувало вельми дорогий і розкішно вдекорований стриптиз: танцівниці і справді поступово звільнялися від своїх барвистих одінь, летіли навсібіч пір’їни екзотично пташиного одягу — пояси, стрічки, блискітки — щойно тепер Артур Пепа здогадався, що обидві мали на собі шати наречених, зі знанням діла підібраний весільний убір, тож вони мали що розплутувати, розшнуровувати, розв’язувати, розпускати й повільно розкидувати навколо себе (Артур зосередився на назвах окремих деталей вдяганки, але в голові крутилися тільки "плахта" і "спідниця" з наголосом над "і" — натомість "ліфчик" був геть ні до чого);…

literary_fts · cbf65c13_c0160

Джерело: literary_fts

Переклад

убір↔

array (clothing/ornamentation)