уклін
Дані Атласу
Значення
1. Нахиляння голови або верхньої частини тулуба на знак вітання, пошани і т. ін. Коли Володко з салоновим уклоном приступив до неї, щоб подати їй руку, вона з погордою відвернул...
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | уклін | уклони |
| Родовий | уклону | уклонів |
| Давальний | уклонові / уклону | уклонам |
| Знахідний | уклін | уклони |
| Орудний | уклоном | уклонами |
| Місцевий | уклоні / уклонові / уклону | уклонах |
| Кличний | уклоне | уклони |
Фразеологізми та сталі вирази
віддавати (класти, складати) / віддати (скласти) земний (низький, поясний) поклін (уклін) кому і без додатка
Кланятися, поклонятися. Які чуття із мрій напівзабутих плачем вставали в синій далі гін, коли земний віддаючи поклін, вони торкались рук його закутих! (А. Малишко); Не молилася за мене, поклони не клала моя мати; а так собі мене повивала (Т. Шевченко); Пішли усі поклони йому віддати — Волхви, царі і вбогі пастухи (Леся Українка); Побачивши гостя, матушка зразу ж здригнулася всередині і по-чернечи віддала поясний уклін (М. Стельмах); Вийшла дівчина на кін, глянувши привітно в залу, склала всім низький уклін (С. Воскрекасенко). 2. кому. Схилятися перед ким-, чим-небудь, виявляючи глибоку пошану, повагу. Народе! Я кладу земний уклін твоєму полю і твоєму дому! (М. Рильський); Кавказу вартовий, Казбеку, Тобі складаю я поклін (М. Зеров).
Фразеологічний словникЛітературні засвідчення
Рідну землю покидали, уклін їй складали, береги сльозами поливали і довго-довго руками та шапками з моря Чорного махали, у краї чужі, далекі, за тридесять земель-морів, на край світу мандрували, щастя-долі шукали.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger