характерний[характе́рний]

I хар`актерний -а, -е. 1》 У сценічному мистецтві – властивий певному народові, епосі, суспільному середовищу. || Який втілює певний психологічний тип. Характ е рний т а нець — вид сценічного танцю, до якого належать стилізовані національні танці. 2》 розм. Який має твердий, вольовий характер. || Який має важкий, сердитий, упертий і т. ін. характер. II характ`ерний -а, -е. Властивий певній особі, предмету, явищу або ряду осіб, предметів, явищ; притаманний багатьом; типовий. || у знач. ім. характ е рне, -ного, с. Те, що притаманне кому-, чому-небудь. || Яскраво виражений, своєрідний. || Який має поширення де-небудь. || Який становить відмітну особливість, властивість чого-небудь; специфічний. || Основний, визначальний. Характ е рний злам — вигляд місця руйнування зразка або конструкції, що дає змогу судити про характер руйнівної сили і рід деформації.