хилити
Дані Атласу
Значення
1. перех. Нагинати, пригинати що-небудь донизу, робити похилим; нахиляти. Гарячий вітер хилить-нахиляє Траву хвилясту стиха до землі (П. Куліш, Вибр., 1969, 401); Ходить вітер, ...
Морфологія
дієслово · 23 форми · VESUM
Інфінітив: хилити
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | хилю | хилимо / хилим |
| 2 особа | хилиш | хилите |
| 3 особа | хилить | хилять |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | хилитиму | хилитимем / хилитимемо |
| 2 особа | хилитимеш | хилитимете |
| 3 особа | хилитиме | хилитимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| хилить | інфінітив |
Фразеологізми та сталі вирази
хилити на своє
Настійливо, наполегливо відстоювати свою думку, переконувати в своїй правоті. А Щука на своє хилила: — Ет, вигадки! Велике діло — миш (Л. Глібов).
Фразеологічний словникхилити (клонити) голову (чоло)
перед ким і без додатка. Виявляти покору перед ким-небудь, підкорятися комусь. Вої його не з тих, що хилять голови: ліпше впадуть вони на полі ратнім, аніж дадуть в колодку себе забити, ганьбою невільницькою очорнити (Д. Міщенко); Рутенців плем'я перед ним хилило чоло покірно І голосило на весь світ його князя славу безмірно (І. Франко). 2. перед ким--чим. Виявляти шану, повагу до кого-, чого-небудь. Колись гордий противник усякої кривди, тепер низько клонив суддя перед нею голову (О. Кобринська); Валентин: Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка). 3. тільки хилити голову (чоло). Журитися, засмучуватися, бути у відчаї, втрачати надію на щось. — Та не хили ти голови так, Тихоне. Вийшло так якось по-дурному,— і він розповідав, що голова саме поїхав був кудись, не вдалось перебалакати (А. Головко).
Фразеологічний словникЛітературні засвідчення
Лауелл зрозумів, куди починає хилити міністр.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger