цур
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
«цур» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
вигук · 1 форма · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| цур |
Фразеологізми та сталі вирази
хай (нехай) йому цур
Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. — Ох… як ти мене злякав, хай йому цур!..— переводячи дух,.. обізвалася вона до Грицька (Панас Мирний); Ся благодать тепло почалася тільки з вчорашнього дня, а то було таке, що нехай йому цур, бодай не верталось (Леся Українка).
Фразеологічний словникЛітературні засвідчення
І не про людське, цур йому, гіркому та некрасивому, а про горе чайки-небоги, що давно-давно колись вивела була чаєнята при битій дорозі.
Джерело: literary_fts
Вікіпедія
Цур
Цур — український вигук. Уживається у виразах для заборони торкатися або привласнювати що-небудь, робити щось. Також використовується для скріплення домовлення, певної умови, а також для виразу невдоволення, несхвалення, бажання позбутись чогось, або не згадувати щось. Схожі слова з аналогічним ужитком існують в усіх східнослов'янських мовах ; від укр. цур походить також пол. cur («чорт»).