челядь
Дані Атласу
Значення
1. іст. Населення феодальної вотчини у давньоруській державі, що перебувало в різних формах залежності від феодала (холопи, закупи, смерди та ін.). Усі категорії залежного від в...
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 7 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| челяді | жін., давальний |
| челяде | жін., кличний |
| челяді | жін., місцевий |
| челядь | жін., називний |
| челяддю | жін., орудний |
| челяді | жін., родовий |
| челядь | жін., знахідний |
Літературні засвідчення
Як різнилося тепер його життя від тих злигоднів, що привели його на скелю, з якої він лагодився плигнути в море! Тепер навколо нього юрмилися не лише численні друзі, яких він, бувши бідним, ніколи не мав, діти з дружиною, а й міністри, полководці, вчені й просто челядь, ладна виконати кожне його бажання.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: kaikki/Wiktionary (CC BY-SA 3.0)
Вікіпедія
Челядь
Че́лядь — у давній Русі залежне населення — особи, що втратили своє господарство і працювали на феодала. Їх продавали, дарували, передавали у спадщину. До челяді належали закупи, смерди, холопи тощо. До 9 ст. термін вживався для означення рабів у стані патріархального рабства; у 9-10 ст. — щодо рабів, які стали об'єктами купівлі-продажу. Згодом — збірна назва населення феодальної вотчини, яке перебувало в різних формах залежності від землевласника.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%B4%D1%8C