імунітет[імуніте́т]

імуніте́т -у, ч. 1》 мед. , біол. Несприйнятливість організму до збудників заразних хвороб, до отруєння; стійкість організму проти зараження, отруєння. Акт и вний імуніт е т — імунітет, який виникає внаслідок імунної відповіді організму на введення антигену. Гумор а льний імуніт е т — імунітет, зумовлений наявністю певних біологічно активних речовин. Наб у тий імуніт е т — імунітет, що розвивається внаслідок перенесеної інфекції або імунізації, має сувору специфічність і не передається спадково. 2》 Виключне право не підлягати деяким загальним законам, що надається особам, які посідають особливе місце в державі. || Звільнення дипломатичних працівників від деяких правових норм тієї держави, в якій вони акредитовані. Депут а тський (парл а ментський) імуніт е т — недоторканність депутатів парламенту, а іноді й інших представницьких органів влади. Податк о вий імуніт е т — звільнення від спл…