інвестор[інве́стор]

ІНВЕ́СТОР, а, ч. Особа, організація або держава, що здійснює, надає інвестицію. Державна програма передбачає використання коштів Державного бюджету України як пайову участь держави для заохочення місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та недержавних інвесторів до розвитку соціальної інфраструктури села (з наук.-попул. літ.); Українська освіта має стати привабливою й все більш цікавою для іноземного споживача та інвестора (із журн.); У країну, де вітчизняний інвестор практично не вкладає кошти у розвиток виробництва, не піде й іноземний капітал (з газ.). △ (1) Акредито́ваний інве́стор – інвестор, що відповідає кваліфікаційним вимогам щодо компетентності в питаннях фінансів. Акредитований інвестор може робити вкладення в певні типи цінних паперів, а неакредитований або недосвідчений не може, тому що акредитований інвестор може витримати більш високий рівень грошового ризику, ніж неакредитований (з публіц. літ.); (2) Інституці́йний інве́стор – потенційний інвестор, фонд якого відповідає усталеним нормативним критеріям. Ключовою новацією регуляторного акта є запровадження визначення на законодавчому рівні поняття “інституційний інвестор” (з публіц. літ.).