і[і́]

I невідм. , с. Дванадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука "і". Ст а вити (пост а вити) кр а пку (крапк и ) над "і" — а) уточнювати сказане, не залишати нічого недомовленим; б) доводити до логічного завершення. II 1. (й), спол. єднальний. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць. 1》 Поєднує однорідні члени речення. || Поєднує в інтонаційне ціле два слова, що виражають єдине поняття, напр.: батько й мати – батьки, літом і зимою – постійно, там і тут – скрізь. || З'єднує повторювані слова, що позначають тривалість дії, наростання ознаки тощо, з метою підсилення вислову. || Поєднує слова, протилежні за змістом, посилюючи протиставлення. 2》 Поєднує цілі речення: а) за вираження відношень однорідності; б) за вираження часових відношень: а) одночасності дій; б) послідовності дій або явищ у часі. || Поєднує два речення, у другому з яких є вказів…

І ² (Й), спол. I. єднальний. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць. 1 . Поєднує однорідні члени речення. Човни і байдаки палали, Соснові пороми тріщали, Горіли дьоготь і смола (І. Котляревський); Трістан блукав по лісі, ловив зелений шум, хотів йому віддати своє кохання й сум (Леся Українка); Орися крутнулась і побігла по ріллі .. Тимко довго і замріяно дивився їй услід, потім закурив і пішов заганяти волів (Григорій Тютюнник); Спочатку з'явився смуток, така красива печаль, яка кожен найпростіший спогад наповнює знаками і натяками (С. Андрухович); // Поєднує в інтонаційне ціле два слова, що виражають єдине поняття, напр.: батько й мати – батьки, літом і зимою – постійно, там і тут – скрізь. Колись там весело було. Бувало, літом і зимою Музика тне, вино рікою Гостей неситих налива... (Т. Шевченко); Довгі роки сидів я поза вуглами хати та не смів до неї ввійти їс…