верхній[ве́рхній]

ве́рхній -я, -є. 1》 Який міститься, знаходиться зверху, вище чого-небудь; прот. нижній. В е рхнє чутт я мисл. — здатність собаки правильно відчувати поблизу птаха або звіра, не опускаючи носа вниз до сліду. 2》 Який одягається поверх вбрання. || Який одягається поверх білизни. 3》 Близький від витоків, початку річки.

ВЕ́РХНІЙ, я, є. 1. Який знаходиться зверху, вище чого-небудь; горішній; протилежне нижній. Перед ними висів туман, а в йому [ньому] виразно виднілись лиш жовті мокрі гіллячки дерев, осяяні вікнами з верхніх поверхів кам'яниць (М. Коцюбинський); Очі загорілись і стали великі та круглі, тонкі ніздрі нервово тремтіли, і верхня губа засмикалась, а з-під неї – зуби білим рядком (А. Головко); Крізь верхні шибки, над білою завісою темнів стовбур сосни (В. Козаченко); Довгалюк помовчав, мовби прислухаючись, як стогне вві сні артилерист на верхній полиці (О. Гончар). 2. Близький від витоків, початку річки. Сміливими штрихами накладав він на стінку лісові гори .. і взявся малювати верхній плив Дінця (М. Йогансен); Привільні родючі землі, що належали Запорожжю по обох сторонах Дніпра, з однієї сторони сягали Верхнього Бугу, з другої – до гирла Кальміусу ув Азовське море! (Г. Колісник). 3. Який одягається поверх іншого одягу. Дмитренко скинув з плечей верхнього балахона (Панас Мирний); Старий звелів Максимові скинути геть вогку верхню одежу (І. Багряний); Денис нічого не сказав на таке нахваляння, а тільки мовчки став готуватися до поєдинку. Тугіше стяг на животі ременяку, скинув верхню сорочку (Григорій Тютюнник). 4. Який утворює вищу межу діапазону якогось голосу (звичайно у співі). – На верхніх нотах у нього фальш (М. Івченко); Вона долала легко і нижні й верхні ноти, дарма що вибрала важку козацьку пісню (Василь Шевчук); Прийнято вважати, що механізми голосоутворення сильно розрізняються в нижніх (“важких”) і верхніх (“легких”) регістрах; середні регістри поєднують властивості їх обох (з навч. літ.).