втручатися[втруча́тися]

втруча́тися (утруч а тися), - а юся, - а єшся, недок. , втр у титися (утр у титися), втр у чуся, втр у тишся, док. , у що , до чого і без додатка , 1》 рідко . Входити, проникати куди-небудь, у що-небудь. 2》 Самочинно займатися чиїмись справами, встрявати в чиї-небудь стосунки тощо. || Брати активну участь у чомусь для припинення чого-небудь, протидіяння чому-небудь і т. ін.

ВТРУЧА́ТИСЯ (УТРУЧА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВТРУ́ТИТИСЯ (УТРУ́ТИТИСЯ), втру́чуся, втру́тишся, док., у що, до чого і без дод. 1. рідко. Входити, проникати куди-небудь, у що-небудь. Ніхто не прохав його на вечерю, а самому втручатися в чужу сім'ю в цей святий вечір йому не хотілось (С. Васильченко); * Образно. Згарище втрутилося в чистоту зимового пейзажу України, труїть повітря (Іван Ле). 2. Самочинно займатися чужими справами, встрявати в чиї-небудь стосунки і т. ін. Тут я почуваюся вільним, незалежним, не знаю над собою жодного контролю, ніхто не втручається в моє приватне життя (М. Коцюбинський); Їй, певне, було б до мислі навіть, щоб невістка не втручалась до господарства (Леся Українка); Був він ще сам не старий і здоровий та й не любив, як хто-небудь втручається та тикається в його роботу (Грицько Григоренко); // Брати активну участь у чомусь для припинення чого-небудь, протидіяння чому-небудь і т. ін. Ще хвилина – і зляканий Вася віддасть полтиника. Глоба вирішує сам втрутитися в цю справу (В. Собко); І тут утрутилася княгиня Ілона .. Своєю владою вона суворо заборонила всім кораблям покидати гавань (О. Авраменко).