гора[гора́]

гора́ - и , ж. 1》 Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. || тільки мн. Гориста місцевість, країна. 2》 чого . Велика кількість чого-небудь складеного в купу; багато чогось. 3》 у знач. присл. гор о ю (гор а ми). У вигляді гори. 4》 діал. Горище.

ГОРА́, и́, ж. 1. Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай (з народної пісні); Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою (Т. Шевченко); Хвилею зеленою здіймається Навесні Батиєва гора (М. Рильський); // тільки мн. Гориста місцевість, край. Не знаю, як в Англії, але куди-небудь за границю в гори я таки, може, зберусь (Леся Українка); – У нас в горах .. весело (М. Коцюбинський); * У порівн. Понад обрієм, коло кордону, Наче гори, окреслився бір (І. Вирган). 2. чого. Велика кількість чого-небудь складеного в купу; багато чогось. В саду в бригаді – тут же між яблунями – гори яблук (А. Головко); Наклавши на плече гору прання, пішла [Орися] розвішувати його на тину (Григорій Тютюнник); Під стіною зачиненої, нежилої будівлі здоровенна гора шматків деревини різної породи та якості (Ю. Логвин). 3. у знач. присл. горо́ю, гора́ми. Високою купою; багато. От Іван устає, Скарб із скринь достає, Насипає дукатів горою (П. Грабовський); Не вспіють всунути снопа, як уже летить полова й солома, піднімається горою під соломотрясом (В. Винниченко); Мама несе таріль з наїдками до столу, де вже й так горою всього (О. Гончар). 4. діал. Горище. Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув (Сл. Гр.). ◇ Бра́ти / взя́ти верх (го́ру) див. бра́ти; Го́ру (го́ри) труда́ ви́трудити див. ви́трудити; (1) Золоті́ го́ри, зі сл. обіцяти, наобіцяти і т. ін. – надто багато чого-небудь хорошого, але нездійсненного. Твою [народу] хотіли душу полонити і князь, і гетьман, а ще й пан, .. що обіцяли гори золоті (П. Тичина); Ти відірвав людей від їхньої домівки, від їхньої рідні. Ти наобіцяв їм золоті гори (М. Руденко); Він не бажає вам добра, хоч і обіцяє золоті гори. Не слухайте його (Г. Тарасюк); [І] го́ри покоти́ти див. покоти́ти; (2) Не за гора́ми (рідко за горо́ю): а) у найближчому майбутньому, скоро, незабаром. Вже й зима не за горами... (Панас Мирний); Ще й не нажився, здається, а вже шістдесят не за горами (М. Зарудний); б) на невеликій відстані; недалеко, близько. Питаю: – “Як ви доскочили такого огира?” – “Нам теє знати, батьку. Сідай да їдь собі з Богом: ляхи не за горою” (П. Куліш); Вже не за горами були передові сили німецької інтервенції (Л. Дмитерко); – Дзвеняче [село] хоч і не за горами, та все-таки за надцять кілометрів од Закриниччя (Є. Гуцало); Переверну́ти (зру́шити, ру́шити) / верну́ти (ру́хати) го́ри див. переверта́ти; Си́пати піско́м про́ти гори́ див. си́пати; Стоя́ти / ста́ти горо́ю див. стоя́ти; Хоч (кра́ще, про́сто) з мо́сту (рідко з гори́) та в во́ду див. міст; Як [дурно́му] з гори́ бі́гти / побі́гти (збі́гти) див. бі́гти; (3) Як (мов, ні́би і т. ін.) пря́мо (про́сто) гора́ з плече́й (з пліч) звали́лася (спа́ла, впа́ла, зсу́нулася, зійшла́ і т. ін.) / зва́люється (па́дає, зсува́ється, схо́дить і т. ін.) чиїх, у кого, кому і без дод. – хто-небудь відчув велике полегшення, звільнившись від важких обов'язків, сумнівів, турбот тощо. [Химка:] Яка я після вашої розмови стала весела, – наче гора з плечей звалилася! (Панас Мирний); [Герцог:] О, наче впала з пліч у нас гора! Ха-ха!.. Так, значить, наша верх взяла! (Є. Кротевич); В хлопця наче гора звалилася з плечей, бо його мучила несправедливо одержана, на його думку, п'ятірка (О. Донченко); Артемові наче гора зсунулася з пліч. Усміхнувся щасливий та мерщій до галушок (А. Головко); – Ху, – полегшено зітхнув Кисіль і посміхнувся: – Прямо гора звалилася з моїх плечей (М. Стельмах); Вже пройдено третину шляху .. У Маргіт ніби звалювалася гора з плечей (О. Гончар); (4) Як (мов, ні́би і т. ін.) за [кам'яно́ю] горо́ю (рідше стіно́ю), зі сл. бути, жити і т. ін., за ким – під чиїм-небудь надійним захистом, без клопотів, турбот і т. ін.; позбавлений турбот, захищений ким-небудь. – Та ти сам не турбуйся, бо ти за мною, як за кам'яною горою (Марко Вовчок); – Я за нею [Софією], можна сказати, як за кам'яною стіною живу (В. Собко); – Тому-то й я позичила тебе в Мартохи, щоб бути за тобою, мов за кам'яною горою (Є. Гуцало); – Гарна ви жінка в Петра, – знову похвалив гість .. – Має шанувати своє щастя. Він за вами – як за горою! (Є. Гуцало); (5) Як (мов, ні́би і т. ін.) на кам'яну́ (рідко камі́нну) го́ру, зі сл. надіятися, покладатися, спертися і т. ін. – цілком, повністю, безсумнівно і т. ін. [Антон:] Ніхто вам так не потрапить догодити, як я: надійтесь на мене, як на кам'яну гору (М. Кропивницький); [Анна:] Я можу так на вас впевнятись, як на камінну гору! – адже правда? (Леся Українка); – А на хлопців своїх я покладаюсь як на кам'яну гору: не підведуть! (А. Головко); – На нашу Ольгу Степанівну як на кам'яну гору спертися можна (В. Собко); Покладалися [на протекції] як на кам'яну гору (О. Полторацький); – Оце ті “тигри” і “фердинанди”! Оце на них .. надіються як на кам'яну гору! (П. Автомонов); Як (мов, ні́би і т. ін.) ски́нути (звали́ти) го́ру (тяга́р) з плече́й див. скида́ти.