гострий[го́стрий]

го́стрий -а, -е. 1》 Який має колючий кінець або ріжучий край; здатний колоти або різати. 2》 Який звужується, витягується на кінці. Гострий кут — кут, величина якого менша від величини прямого кута, тобто менша за 90°. 3》 Який добре сприймає що-небудь; тонкий, проникливий. || Який глибоко вникає в сутність чого-небудь; допитливий. 4》 Який діє рішуче, різко і грубо. || Який відзначається дотепністю, вигадкою. || Сповнений дотепу; влучний, дошкульний. Гострий на слово. 5》 Який сильно діє на органи чуття (нюх, смак, зір, слух і т. ін.). 6》 З великою кількістю солі, прянощів, спецій (про їжу). || Їдкий, пряний (про приправи). || у знач. ім. гостре, -рого, с. – страва з великою кількістю солі, прянощів, спецій. 7》 Який надзвичайно сильно виявляється; сильний (про почуття). 8》 Який бурхливо розвивається, перебігає (про хворобу). 9》 Який відбувається або розвивається надзвичайно сильно; напружений. Гостра проблема.

ГО́СТРИЙ, а, е. 1. Який має колючий кінець або ріжучий край; здатний колоти або різати. Крикнула Олександра ридаючи .. та й звалилась, як трава на гостру косу (Марко Вовчок); Гостра склянка з розбитої пляшки зробила глибоку рану (О. Донченко); Гостре каміння в'їдається в босі ноги (Ю. Яновський). 2. Який звужується, витягується на кінці. Подекуди .. виглядали жовті соняшники, гострі верхи кукурудзи (І. Нечуй-Левицький); Роман їхав у гострій смушевій шапці, як у шоломі (О. Гончар); Він сидів на ослоні і мастив олією свій облуплений гострий ніс (М. Чабанівський). 3. Який добре сприймає що-небудь; тонкий, проникливий. На виду у діда старечий спокій, а проте – гострий, огняний погляд (Панас Мирний); Очі в нього гострі, видющі, слух, як у птиці, і вже коли він стоїть на варті, миша не пробіжить... (І. Цюпа); Від його кожуха йшов такий же важкий дух, як і від овець, і вовкам, хоч вони й мали гострий нюх, трудно було тепер зачути навіть близько живу людину (П. Панч); // Який глибоко вникає в суть чого-небудь; допитливий. Розум у дитини був гострий, допитливий – їй усе хотілося знати (з мемуарної літ.); Багатьох сучасників А. П. Чехова вражав гострий, аналітичний склад його розуму, твердість його суджень (з наук.-попул. літ.). 4. Який діє рішуче, різко. Ішла чутка, що він страшний чоловік, палкий, як порох, а гострий, як бритва (Панас Мирний); Війт був чоловік гордий і гострий. Учувши оці звернені до себе слова, він цілий почервонів зі злості (Н. Кобринська); Я гостра з ворогом, мов голка! (П. Тичина); // Який відзначається дотепністю, вигадкою. От ся [пані] втішна – то вже втішна! О, яка весела, як усіх смішить! Дуже гостра й розумна (Марко Вовчок); // Сповнений дотепу; влучний, дошкульний. Олександра й сама моргала на хлопця, зачіпала гострим словом, палким поглядом (М. Коцюбинський); А тепер, коли для мене Жартом злим кінчиться драма І от-от зірватись має Гостра, злобна епіграма, – Безпощадній зброї сміху Я боюся піддаватись (Леся Українка); У поезії Некрасова ми бачимо гостру й сміливу сатиру, задушевну лірику, високу громадську патетику (з газ.). 5. Який сильно діє на органи чуття. Гаряче повітря було повно гострих пахощів акацій і розливало якусь розкіш на ввесь двір (І. Нечуй-Левицький); Раптом забринів гострий .. дзвінок, то баронеса кликала Софію (Леся Українка); У квітневім повітрі стояв гострий холодок і чітка прозорість (М. Хвильовий). 6. З великою кількістю солі, прянощів, спецій. Вміст оцтової кислоти в маринадах повинен становити 1,2–1,8 %; такі маринади називаються гострими (з наук.-попул. літ.); // Їдкий, пряний (про приправи). На смак цибуля буває гостра, напівгостра і солодка (з наук.-попул. літ.); Гострий соус; // у знач. ім. го́стре, рого, с. Їжа з великою кількістю солі, прянощів, спецій. – Це Роза допомагала готувати. А ти знаєш, як вона любить гостре (М. Томчаній). 7. Який надзвичайно сильно виявляється; сильний (про почуття). Іваниха сплеснула руками і впала до землі зомліла, гостра туга її підкосила (Леся Українка); Він дивився на винахідника з гострою цікавістю, ніби довго чекав на його появу (В. Собко); Удосконалювати художню майстерність – це значить насамперед розвивати в собі гостре відчуття епохи, в якій митець живе (з наук. літ.). 8. Який бурхливо розвивається, протікає (про хворобу). В лікарні їм сказали, що у хворої гострий апендицит (Н. Рибак); Гостре респіраторне захворювання. 9. Який проходить або розвивається надзвичайно сильно; напружений. Іноді доходило й до гострих сутичок між матір'ю і дочкою (А. Хижняк); Зарудному завжди було властиве художньо виразне розкриття гострих характерних життєвих конфліктів (з наук. літ.). △ Го́стрий гастри́т див. гастри́т; Го́стрий кут див. кут. ◇ Болю́че (го́стре) пита́ння див. пита́ння; Го́стре о́ко див. о́ко¹; Го́стре сло́во (слівце́, слове́чко) див. сло́во; (1) Го́стрий на о́ко (на о́чі) – спостережливий, уважний, пильний і т. ін. Гостра на око стара підгледіла, що вночі Зіна не сама прийшла до Луківни, – якийсь військовий приводив (Яків Баш); Комонники наближалися вчвал, Базар і собі вигукнув: – Севера коняз!.. Севера!.. Але гострий на око бородань Калев і досі мруживсь, і Боримисл дивився то на нього, то на вершників (І. Білик); Гострий на очі наглядач все помічав, усе бачив. Повз його увагу ніщо не могло пройти (із журн.); (2) Го́стрий на язи́к (на сло́во, на слова́, на мо́ву і т. ін.) – здатний влучно, дошкульно, різко, дотепно і т. ін. висловлюватися. А була в нас дівка, бідова така, на слово гостра, і рішила вона .. скупатись у тому ставу одної ночі (з легенди); Замолоду була [Мар'я] красива, швидка, весела... і на язик гостра (Панас Мирний); [Василь:] Ну й гостра ж на мову! На нашім кутку таких дівчат і заводу нема (М. Кропивницький); І змалку росло воно хитре, пронозливе, гостре на речі (Дніпрова Чайка); [Іван:] Гострий ти на слова, та який то з тебе на ділі козак? (С. Васильченко); Два козаки виїхали наперед із запорозьких рядів. Один був молодий, другий старіший, обидва гострі на слова (О.…