дзвонити[дзвони́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
дзвони́ти дзвон ю , дзв о ниш, недок. 1》 Викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком або б'ючи по деяких предметах. || Видавати дзвін (дзвеніння). 2》 Викликати до телефону дзвінком телефонного апарата; говорити по телефону. 3》 перен. , розм. Без потреби багато говорити; базікати, поширювати чутки, плітки і т. ін.
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 25 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| дзвони́тимем | майбутній, множина, 1 ос. |
| дзвони́тимемо | майбутній, множина, 1 ос. |
| дзвони́тимете | майбутній, множина, 2 ос. |
| дзвони́тимуть | майбутній, множина, 3 ос. |
| дзвони́тиму | майбутній, однина, 1 ос. |
| дзвони́тимеш | майбутній, однина, 2 ос. |
| дзвони́тиме | майбутній, однина, 3 ос. |
| дзвонено | |
| дзвоні́м | наказовий, множина, 1 ос. |
| дзвоні́мо | наказовий, множина, 1 ос. |
| дзвоні́ть | наказовий, множина, 2 ос. |
| дзво́ни | наказовий, однина, 2 ос. |
| дзвони́ти | інфінітив |
| дзвони́ла | минулий, жін. |
| дзвони́в | минулий, чол. |
| дзвони́ло | минулий, сер. |
| дзвони́ли | минулий, множина |
| дзво́нимо | теперішній, множина, 1 ос. |
| дзво́ним | теперішній, множина, 1 ос. |
| дзво́ните | теперішній, множина, 2 ос. |
| дзво́нять | теперішній, множина, 3 ос. |
| дзвоню́ | теперішній, однина, 1 ос. |
| дзво́ниш | теперішній, однина, 2 ос. |
| дзво́нить | теперішній, однина, 3 ос. |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| дзвоніте | наказовий, множина, 2 ос. |
| Форма | Позначка |
|---|---|
| дзво́нить | інфінітив |
Написання і вимова
- Правопис
- дзвони́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Дзвони́ти, -ню́, -ниш, -нять Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- дзвони́ти [дзвонитие] -воун'у, -ониеш; нак. -ни, -воун'іт' Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
дзвонити (видзвонювати) в усі дзвони
Розповідати про що-небудь буквально всім; широко розголошувати щось. Іще й великий дзвін не бовкнув, а у вдовиному дворі... уво всі дзвони дзвонили. Ведуть Ігната під руки до розправи (П. Куліш); Та не буває, скажете ви, щоб село не довідалось, бо село то завжди все знає, завжди в усі дзвони видзвонює (Є. Гуцало). як у дзвони дзвонити. А скрізь по селу як у дзвони дзвонять про крадіжку (пшениці), про сторожа (Панас Мирний). дзвонити зубами, фам. 1. Тремтіти від холоду, страху. Дзвоню зубами, бо мені зимно (М. Коцюбинський); — Мокрий, змерзлий вершник держиться за гриву та дзвонить зубами (Ю. Опільський); Вона (Анна) плакала голосно, а він (М…
Фразеологічний словник української мовидзвонити зубами, фам
Тремтіти від холоду, страху. Дзвоню зубами, бо мені зимно (М. Коцюбинський); — Мокрий, змерзлий вершник держиться за гриву та дзвонить зубами (Ю. Опільський); Вона Анна плакала голосно, а він Михайло смертельно перелякався.— Ходи! — кликнув, хрестячись та дзвонячи зубами (О. Кобилянська). 2. Не мати чого їсти, голодувати. Погана парафія, де піп зубами дзвонить (Укр. присл.).
Фразеологічний словникЛітературні засвідчення
…бананів!... Така мрія приходить разом зі статевим дозріванням. І владно супроводить усе життя. Заради цього варто було йти всіма пекельними колами засраних провінцій. Інтригувати. Дзвонити. Частувати. Спати з імпотентами.
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 2 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger