домовлятися[домовля́тися]

Останнім часом із нашої усної й писемної мови майже зникло дієслово вмовлятись, поступившися скрізь перед дієсловом домовлятися: «Я домовлюся з лектором про початок лекції»; «Вони домовлялися про нову зустріч». Дієслово вмовлятись означає «говорити з кимось, виставляючи якусь умову»: «Дід з чортом, умовляючись, пішли поруч, як товариші» (О. Стороженко); «То було не те місце, про яке ми вмовлялися» (Ю. Яновський), — а дієслово домовлятись означає «закінчувати процес умовляння, довершувати всі вимоги умови»: «Тільки домовся з нею так, щоб вона про мене не знала» (Т. Шевченко); «Домовся з ним про все, щоб не було нікому кривди» (з живих уст). Не треба забувати й про інші синоніми цих дієслів: годитися, що є синонімом до вмовлятися («Годись на рік». — Марко Вовчок), єднати, що є відповідником російського рядить («Чого в’янеш, моя доню? — стара не спитала, за сивого, багатого тихенько єднала». — Т. Шевченко), договоритися, що є тотожним дієслову домовитися («Договорилась вона так, щоб мені очі зав’язати, і вона мене вела». — Казка). Отож, у перших двох фразах треба було написати дієслово вмовитися: «Я вмовлюся», «Вони вмовлялися».