звичай[зви́чай]

іменник · [ˈzʋɪt͡ʃɐi̯] · «custom»

✓ Питома українська лексикаCEFR B1Practice this word →Практикувати це слово →

Питома українська лексика

Ця форма має українське джерельне підтвердження.

Дані Атласу

Значення3 картки

ПоходженняЗвичай, спосіб майно; поводження», об (обь). -- І 585--2586; Фасмер Ш 101--102. -- Див. ще о!, ходити.

Морфологія17 форм

Написання і вимова3 джерела

Стилістиказахист питомості

Синонімія10 позицій

Омонімочікує джерело

Паронімочікує джерело

Фразеологіяочікує джерело

Приповідки5 приповідок

Стиль і нормаочікує джерело

Засвідченнялітературний корпус

Курс2 модулі

Переклад1 англ.

Wikimediaочікує джерело

Зовнішніочікує добірку

Значення

ВТСВеликий тлумачний словник сучасної української мови

зви́чай -аю, рідко звичай, -аю, ч. 1》 Загальноприйнятий порядок, правила, які здавна існують у громадському житті й побуті якого-небудь народу, суспільної групи, колективу і т. ін. Звичай ділового обороту — правило поведінки, яке склалося і широко застосовується в якій-небудь сфері підприємницької діяльності, незалежно від того, чи передбачене воно законодавством. Правовий звичай — правило поведінки, яке історично склалося у певному суспільстві (або місцевості). || Уклад суспільного життя нації, народу; культура, побут. || Традиційний порядок відзначення яких-небудь подій, свят і т. ін., пов'язаний з виконанням певних дій і використанням відповідних атрибутів, предметів і т. ін. 2》 тільки одн. Усталений, звичний спосіб, манера дії, поведінки кого-небудь; звичка. 3》 тільки одн. Ввічливість, пристойність у поведінці, манерах, дії. Для звичаю — заради ввічливості, пристойності. 4》 перев. мн. Правила гідної поведінки, прийняті в певному середовищі.

СУМ-20сучасний тлумачний словник

ЗВИЧА́Й див. зви́чай .

Етимологія

Звичай, спосіб майно; поводження», об (обь). -- І 585--2586; Фасмер Ш 101--102. -- Див. ще о!, ходити.

Джерело: ЕСУМ, т. 4, с. 132

Морфологія

іменник · 17 форм · VESUM

Відмінювання
Відмінок	Однина	Множина
Називний	зви́чай	зви́чаї
Родовий	зви́чаю	зви́чаїв
Давальний	зви́чаєві / зви́чаю	зви́чаям
Знахідний	зви́чай	зви́чаї
Орудний	зви́чаєм	зви́чаями
Місцевий	зви́чаєві / зви́чаї / зви́чаю	зви́чаях
Кличний	зви́чаю	зви́чаї

Написання і вимова

Правопис: зви́чай іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
Голоскевич, 1929: Зви́ча́й, зви́ча́ю, -ча́єві, -ча́єм; зви́ча́ї, -ча́їв Правописний словник Голоскевича (1929)
Орфоепія: зви́чай [звичай і звиечай] -йу, ор. -йеим, м. (ў) -йі, р. мн. -йіў Орфоепічний словник української мови

Синоніми та антоніми

Синоніми:

традиціязаведеннязавідповеденціяустановазавод (розм.)норов (розм.)заведенціяобичайзвичай

Дані синонімів та антонімів показано з джерел маніфесту; звіряйте з контекстом перед уживанням.