знак[зна́к]

ч. 1》 род. -а.Предмет, позначка, зображення і т. ін., які вказують на що-небудь, підтверджують, означають щось; сигнал. || Клеймо, мітка. Дорожній знак — технічний засіб регулювання, що містить символи чи написи, призначений для інформування учасників дорожнього руху та встановлення порядку їхніх дій. Водяні знаки — захисний елемент паперових грошей, цінних паперів; спеціальні помітні проти світла зображення на паперових грошах чи цінних паперах для запобігання їх підробці. Знаки розрізнення — позначки, нашивки, петлиці і т. ін. на форменому одязі, що вказують на належність особи до певного роду занять, до якогось відомства, свідчать про її персональне звання і т. ін. (емблема). Марочний знак — частина товарної марки, яку можна упізнати, зобразити, але неможливо однозначно вимовити; символ, зображення. Розпізнавальні знаки — спеціальні мітки, клейма і т. ін. на машинах, приладах і т. ін., зроблені з метою розпізнавання їх. Товарний знак — зареєстроване позначення, що проставляється на товарі або його упаковці; торговельна марка. Торговельний знак — фірмове ім'я, фірмовий знак, товарний образ або їх поєднання, зареєстровані в установленому порядку та захищені законом. Фірмовий знак — символ, малюнок, відмітний колір або позначення, що дозволяють розрізняти за ними виготовлювачів та продавців продукції. 2》 род. -а. Ознака, вияв, доказ чого-небудь. || род. -у, розм. Те саме, що прикмета. На (в, у) знак чого — як свідчення, підтвердження чого-небудь. Під знаком чого — базуючись на чомусь, маючи яку-небудь провідну ідею, мету і т. ін. 3》 род. -а, спец. Зображення з відомим умовним значенням. Нотний знак. || Письмове зображення звука чи сполучення звуків мови; буква. Знак м'якшення. Грошовий знак — гроші. Знак поштової оплати — поштова марка. Знаки альтерації муз. — умовні знаки, що їх використовують у нотному письмі для підвищення чи зниження основних ступенів звукоряду. Розділові знаки — графічні значки (крапка, кома, тире і т. ін.), вживані на письмі для членування тексту за змістом та інтонацією. 4》 род. -у. Подряпина, рубець, рисочка, пляма і т. ін., залишені чим-небудь; слід, відбиток чогось. 5》 род. -а, рідко -у, перев. зі сл. давати, подавати, робити – рух (перев. головою, рукою), яким виражається воля, наказ, бажання, попередження кого-небудь про щось і т. ін. Не давати знаку про що — не показувати, не виявляти чого-небудь. 6》 род. -а, рідко. Те саме, що значок 1). || заст. В офіційних осіб металевий значок, що засвідчував достовірність перебування на якій-небудь посаді.