набувати[набува́ти]

набува́ти I - а ю, - а єш, недок. , наб у ти, - у ду, - у деш, док. , перех. 1》 Ставати власником кого-, чого-небудь, діставати, здобувати кого-, що-небудь. || Купувати. || Збирати, наживати, нагромаджувати протягом якогось часу. Набувати ваги . 2》 Набирати чого-небудь, здобувати щось (про ознаку, якість і т. ін.). 3》 Ставати, робитися яким-небудь. 4》 діал. Відслужувати, відробляти де-небудь певний час. II - а ю, - а єш, недок. , наб у ти, - у ю, - у єш, док. , перех. , діал. Взувати.

НАБУВА́ТИ ¹ , а́ю, а́єш, недок., НАБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док., що, чого. 1 . Ставати власником кого-, чого-небудь, діставати, здобувати щось. На те, щоб набути шматок шпалеру [шпалери] з червоними рожами під образи – пішли усі яйця, які збирались одно до одного (М. Коцюбинський); Набуваючи акції промислових підприємств, банки ставали, таким чином, їх співучасниками – співвласниками (з навч. літ.); // Купувати. Товариство наше [гурток “Хрестоматія”] мало невеличкий склад книжок, із якого можна було їх набувати або брати дурно для роздачі при нагоді в селі (В. Самійленко); На власні гроші набув сотню примірників [творів Рябоклячки], щоб послати на село (М. Коцюбинський); // Збирати, наживати, нагромаджувати протягом якогось часу. Що ж до золота, яке набувала імперія, не кажучи вже про те, як вона його набувала, – те золото давно вже розтринькали Родзянки, Керенські та всілякі отамани Дутови…