нервовий[нерво́вий]

нерво́вий -а, -е. 1》 Прикм. до нерв 1). Нерв о ва сист е ма — морфологічна і функціональна сукупність спеціалізованих утворень тварин і людини, які об'єднують діяльність органів та систем організму і служать для сприйняття діючих подразників. Нерв о ва ткан и на — основна тканина нервової системи, що складається з нейронів і нейроглії. Нерв о вий і мпульс — хвиля збудження, яка поширюється по нервовому волокну; забезпечує передачу інформації від рецепторів до нервових центрів і від них до виконуючих органів. Нерв о вий центр — сукупність нервових клітин, які здійснюють регуляцію певної функції організму хребетних і деяких безхребетних тварин та людини й беруть участь у здійсненні рефлексу. Нерв о ві вол о кна — відростки (аксони) нейронів разом з їхніми оболонками, що проводять нервові імпульси. Нерв о ві зак і нчення — кінцеві утвори відростків нейронів. Нерв о ві хвор о би — захворюва…

НЕРВО́ВИЙ, а, е. 1 . Прикм. до нерв 1. Щоб бути психологом, треба знати анатомію й фізіологію нервової системи (О. Донченко); І збудження і гальмування є результатом активної діяльності нервової клітини (з навч. літ.). 2. Пов'язаний із збудженістю, роздратуванням нервів. Олександра з нервовим поспіхом бігала по хаті, сама не знаючи, що робить (М. Коцюбинський); Нервова тривожність з'явилася в рухах бійців (О. Гончар); // Який виражає, виявляє збудження, роздратування і т. ін. [Любов (нервовим голосом): ] Чого ви, панове, так збентежились? (Леся Українка); Вони [дозорці] передають униз нервові слова командирові (Ю. Яновський); Її нервове обличчя відбивало хвилювання (З. Тулуб). 3. Який виникає від захворювання, розладу нервової системи; викликаний захворюванням нервів. [Милевський:] Застав його зовсім у поганому стані, ходить не може, нейрит, або нервовий параліч, з серцем нелад (Леся Ук…