овоч[о́воч]

о́воч заст. о вощ, -у, ч. і рідко ж. 1》 тільки ч. , перев. мн. Плоди городніх (рідше польових) рослин та зелень, що вживаються як їжа; городина. 2》 тільки ч. , перев. мн. , рідко . Плоди садових (рідше лісових) дерев та кущів; фрукти, садовина. 3》 ч. і ж. , збірн. М'які плоди будь-яких рослин.

О́ВОЧ, заст. О́ВОЩ, у, ч. і рідко і, ж. 1. тільки ч., перев. мн. Плоди городніх (рідше польових) рослин та зелень, які вживають як їжу; городина. В теплицях вирощують овочі .. і підготовляють розсаду для парників та утепленого ґрунту (з навч. літ.); Насіння бобів, збіжжя, овочів, цибулини лілій бубнявіли від весняної життєдайної сили (О. Довженко); Істота почала їсти. На її зубах хрумтів якийсь овоч – чи то огірок, чи то морква (О. Донченко). 2. тільки ч., перев. мн., рідко. Плоди садових (рідше лісових) дерев та кущів; фрукти, садовина. Ліси достачали тухольцям звірини, лісових овочів і меду (І. Франко); І той садок, де в травні він деревам Від гусені обороняв листки, Під овочами в пурпурі жовтневім К землі янтарні склонює гілки (М. Рильський). 3. ч. і ж., збірн. М'які плоди будь-яких рослин. Кожному овочеві свій час (прислів'я); Родючий баштан жовтіє динями, .. зеленіє кавунами і усяк…