послухати[послу́хати]

I посл`ухати -аю, -аєш, док. , перех. і без додатка , 1》 Сприйняти слухом чиюсь мову, розповідь і т. ін., вислухати кого-, що-небудь. || кого . Побувати на концерті якого-небудь співака або відвідати оперу з його участю. 2》 Слухати кого-, що-небудь якийсь час, прислухатися до чогось. 3》 Слухаючи, визначити стан деяких внутрішніх органів (серця, легенів, бронхів); вислухати. 4》 Узяти до уваги чиїсь поради, побажання; виконати вимогу, наказ чи розпорядження когось; послухатися. 5》 тільки наказ. сп. посл у хай, посл у хайте, часто в сполуч. з част. лиш, лишень, бо і т. ін. , розм. Уживається перев. разом із звертанням, щоб привернути чиюсь увагу. II послух`ати - а ю, - а єш, недок. , перех. , заст. Слухати (у 4 знач. ); слухатися.

ПОСЛУ́ХАТИ, аю, аєш, док., кого, що і без прям. дод. 1 . Сприйняти слухом чиюсь мову, розповідь і т. ін., вислухати кого-, що-небудь. Може б хто послухав казки? (Леся Українка); – Послухайте ж, дітки, мене, старого, – почав свою промову Бовдюг, напівлежачи в задку воза (О. Довженко); Послухайте мою просту мову сталевара Чубенка (Ю. Яновський); – Ні, ти тільки послухай, що він каже (Григорій Тютюнник); // кого. Побувати на концерті якого-небудь співака або відвідати оперу з його участю. – Послухав би ти, Корнію, Кіндрата Пожитька у “Запорожці” або в “Наталці Полтавці” Орину Гармашівну! – А що ж, і послухаю, може, – сказав Карній (А. Головко). 2. Слухати кого-, що-небудь якийсь час, прислухатися до чогось. Хочеться послухать, як море заграє, Як пташка щебече, байрак гомонить (Т. Шевченко); – Грай, а я послухаю, – тихо промовила вона, – я вже давненько стою та слухаю (І. Нечуй-Левицький);…