абревіатура[абревіату́ра]

абревіату́ра -и, ж. 1》 Складноскорочене слово, утворене з початкових складів або з перших літер слів словосполучення. 2》 Знаки скорочення нотного письма.

АБРЕВІАТУ́РА, и, ж., лінгв. Слово, утворене скороченням двох або кількох слів, складів чи літер, напр.: райрада, ВАК, ООН. Він користувався в значній мірі готовою вже поезією мови, готовим запасом абстракцій і абревіатур (І. Франко); Окрему групу серед складних слів становлять так звані абревіатури, або складноскорочені слова (з наук. літ.); // Загальноприйняті скорочення слів на письмі, напр.: див., і т. ін., пор. △ (1) Лі́терна абревіату́ра, лінгв. – складноскорочене слово, компонентами якого є початкові літери слів (перев. в офіційних назвах держав, установ, партій і т. ін.). Літерні абревіатури пишуться великими літерами і без крапок після кожної з них (з навч. літ.); (2) Поскладо́ва абревіату́ра, лінгв. – складноскорочене слово, компонентами якого є початкові склади відповідних повних слів. Зростання кількості поскладових абревіатур пояснюється тим, що вони вільно стають за основу творення нових, похідних слів за допомогою суфіксів: від нардеп – нардепівський (з наук. літ.).