бідний[бі́дний]

бі́дний -а, -е. 1》 Який живе в нужді, нестатках; убогий; прот. багатий. || Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний. || у знач. ім. б і дний, -ного, ч. Убога людина, бідняк. 2》 Такий, як у бідняка, власт. біднякові; недорогий, непишний. 3》 Невеликий кількістю, недостатній. 4》 Який має в незначній кількості потрібні риси, ознаки. 5》 на що , чим . Який має, містить мало, недостатньо чого-небудь. 6》 Який викликає співчуття; нещасний, бідолашний.

БІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який живе в нужді, нестатках; убогий; протилежне багатий. Я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім! (Біблія. Пер. І. Огієнка); Забачать – ти вбогий, бідний чоловік, так іди собі цілий, як був – і пучкою до тебе не доторкнуться (Марко Вовчок); // Недостатньо забезпечений матеріально; небагатий, незаможний. Кирило Іванович Голуб .. був з самого бідного полупанського роду (Панас Мирний); // у знач. ім. бі́дний, ного, ч. Убога людина, бідняк. Бідний піт ллє, а багатий його кров п'є (прислів'я); Та багатому багато його [щастя] треба, а бідному й то гаразд, коли буде що назавтра кусати (Панас Мирний). 2. Такий, як у бідняка, власт. біднякові; недорогий, непишний. На дівчині була дуже бідна одежа: рукави на сорочці були ледве поцяцьковані попівкою та маленькими блідими зірочками (І. Нечуй-Левицький); Гнат дивився на свою хату й не пізнавав її. Хата наче покращала, побільшала, з бідної хатини стала багатою світлицею (М. Коцюбинський). 3. Невеликий кількістю, недостатній. На верхових болотах розвиваються лише рослини, пристосовані до дуже бідного харчування (з наук.-попул. літ.); // На якому не буває гарних врожаїв (про ґрунт); неврожайний. За хороших умов росту лісонасадження проріджують кожні 4–5 років, а на бідних ґрунтах – через 6–7 років (із журн.). 4. Який має в незначній кількості потрібні риси, ознаки. Бідна фантазія; // Невиразний, одноманітний (про мову, художні засоби і т. ін.). Чого ж дума така пишна? Чого ж слово таке бідне? (С. Руданський). 5. на що, чим. Який має, містить мало або недостатньо чого-небудь (перев. необхідного). Такий блідий, бідний вражіннями [враженнями] день! (М. Коцюбинський); У нас кінчився період, бідний на фільми (О. Довженко); Занадто поспішне, бідне на паузи, монотонне мовлення збіднює промову, стомлює слухача (з наук.-попул. літ.); Венозна, бідна на кисень кров потрапляє в праву частину серця (з навч. літ.). 6. Який викликає співчуття; нещасний, бідолашний. А що тих бідних покриток Пустив [управитель] по світу з байстрюками! (Т. Шевченко); Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила Деревце бідне з корінцем (Л. Глібов); Бідній сиротині без батька темний, непривітний світ! (І. Франко); – Бідні ви, куме Василю! – казала сваха Горпина (Б. Лепкий); Тетяна жалісливо промовляла до нього [Костя]: – Сиріточка бідний... (В. Винниченко); * Образно. Ой, на балі веселая Музиченька грає, Конвалії та музика Бідне серце крає (Леся Українка). ◇ Бі́дна голі́вонька (голова́) див. голі́вонька; (1) Бі́дний, аж си́ній – дуже бідний. Він же бідний, бідний, аж синій, навіть хати не має (М. Стельмах); – Он недавно в одного чоловіка з сусіднього села хату спалили. А він же такий бідний, аж синій (М. Ю. Тарновський); (2) Бі́дний (небага́тий) на ро́зум, ірон. – тупий, нетямущий. Хто бідний на розум, хай прийде сюди (Біблія. Пер. І. Огієнка); – Ой, – каже [Голота], – татарине, ой .. бородатий! Либонь же ти на розум небагатий: ще ти козака у руки не взяв, А вже за його [нього] й гроші пощитав [полічив] (з думи); – Та не хотілося б постати перед князем і мужем своїм такою бідною на розум, як постали оце переді мною ви (Д. Міщенко).