викидати[викида́ти]

викида́ти I -аю, -аєш, док., перех. 1》 Викинути все за кілька разів. 2》 Випустити, утворити у процесі росту один за одним, неодночасно (колосся, пуп'янки, листя і т. ін.). II -аю, -аєш, недок., викинути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Кидати що-небудь звідкись, зсередини чогось назовні або геть. || Кидати звідкись на щось. 2》 перен., розм. Виганяти кого-небудь, примушувати залишити приміщення, роботу і т. ін. Викинути з голови. 3》 перен., розм. Виключати, випускати з тексту; викреслювати. 4》 перен., розм. Витрачати марно гроші. 5》 Випускати, утворювати під час росту колосся, пуп'янки і т. ін. 6》 Піднімати різким рухом (руки, ноги, якийсь предмет). || Виставляти або піднімати на висоту (знак, прапор і т. ін.). || перен. Проголошувати. 7》 Випускати з себе, вивергати. || розм. Блювати. 8》 розм. Передчасно родити, мати викидень. 9》 розм. Випускати товар на ринок або виставляти його в магазині для продажу.

ВИ́КИДАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що. Викинути всіх або все за кілька разів. Василина викидала з мішка свою одежу, взяла одну спідницю й розгорнула (І. Нечуй-Левицький); Після того, коли я викидав усі папери, охоплені полум'ям, залишалася порожня шафа (Л. Смілянський). 2. що. Те саме, що ви́кинути 5. Крізь каміння та землю пробились сальвії та гвоздики, викидали бутони, зацвіли червоно, краплинами гарячої крові розсипавшись по землі (Ю. Збанацький). ВИКИДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́КИНУТИ, ну, неш, док. 1. що. Кидати що-небудь звідкись, ізсередини чогось назовні або геть. Десяцькі! Шукайте скрізь, викидайте усе на улицю, бийте, ламайте, шарте всюди (Г. Квітка-Основ'яненко); Учитель обома руками викидає з нього [кошика] якісь пакунки (О. Донченко); Зразу й не розбереш, що добре, а що, вибачайте, годиться в сміття викинути (Марко Вовчок); * Образно. І дам [про Бога] вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті (Біблія. Пер. І. Огієнка); // Кидати куди-небудь, звідкись на щось. Річка шумить і викидає колоди на берег сердито (І. Муратов); Копронідос вийняв портмоне й викинув два червінці на стіл (І. Нечуй-Левицький). 2. кого і без дод., перен., розм. Виганяти кого-небудь, примушувати залишити приміщення, роботу і т. ін. Вона [мати] мене била малого, вона мене серед зими на шлях викидала (Панас Мирний); В цей час якраз трапилась мені досить звичайна, але нудна й неприємна історія: мене викидали з моєї робітні (В. Винниченко); У мене нема чим заплатити. Ще викинуть з готелю (М. Коцюбинський); Коли я приймав посаду, мені стільки про неї [Пульхерію Іванівну] наговорили, що я й справді думав викинути її з установи. Але тепер бачу, що це була робота злих язиків (М. Хвильовий). 3. що, перен., розм. Виключати, випускати з тексту; викреслювати. Більше думайте і менше пишіть, а з того, що пишете, більше викидайте (з наук.-попул. літ.); Недавно дістав я з цензури свій збірник. Тяжко покалічила його цензура, багато зовсім викинула (М. Коцюбинський). 4. що, перен., розм. Витрачати марно гроші. – То на дурний кавалок пасовиська вам не жаль викидати тисячі (І. Франко); [Анзорге:] Три таляри я мушу викинути на податок за хату, один таляр на податок за землю (Леся Українка). 5. що. Випускати, утворювати в період розвитку, росту колосся, пуп'янки і т. ін. Ячмінь почав колос викидати (Ганна Барвінок); Незграбні дерева вже викидали набубнявілі бруньки (П. Автомонов); Вже прокинувся і дуб-зимовик, викинувши тендітні жовтаво-зелені листочки (І. Цюпа). 6. що. Піднімати, виставляти різким рухом (руки, ноги, якийсь предмет). Тоді ну військо муштрувати, Учить мушкетний артикул, Вперед як ногу викидати (І. Котляревський); Він біг, пригинаючись, широко викидаючи ноги (В. Кучер); Раптом з усього бігу він зупинився, вкляк на місці, стрибнувши в найближчу воронку, викинув автомат вперед (О. Гончар); // Виставляти або піднімати на висоту (знак, прапор і т. ін.). [Настя:] Вони [запорожці] швидко будуть тут. Я обіцяла їм викинути на березі знак, як вже буде все готово (І. Нечуй-Левицький); І ось, викинувши прапори союзників біля політехнічного інституту, походжали озброєні американською зброєю люди, зодягнені в костюми напіввійськового крою (І. Цюпа). 7. що і без дод. Випускати із себе, вивергати. На найближчому від нього [озера] горбі час від часу починали бити невеличкі джерела, викидаючи нафту (М. Трублаїні); Грязьові вулкани Керченського півострова викидають значні маси газових рідких і твердих продуктів (з наук. літ.); // розм. Блювати. Не змогла випити Хівря – викинула... Криком кричить, духу пускається!.. (Панас Мирний); А Іван, як викинув із себе борщ.., то взяв стогнати (Л. Мартович). 8. кого, розм. Передчасно народити, мати викидень. Викидала, викидала [дружина] недоносків і тільки одного сина виходила (М. Стельмах). 9. що, розм. Випускати товар на ринок або виставляти його в магазині для продажу. Америка, Вест-Індія, Аргентина і Манітоба, як правило, на зовнішні ринки викидають хліб не восени, а пізніше, – вони не квапляться, бо мають час вичікувати високі ціни (М. Стельмах). △ Мета́ти (викида́ти) ікру́ див. мета́ти. ◇ (1) Викида́ти / ви́кинути дур з голови́ – ставати розсудливим, розважливим, починати тверезо оцінювати власні вчинки; опам'ятовуватися. [Виборний:] Викинь лиш дур з голови (І. Котляревський); – Викинь дур з голови, живи, як люде [люди] живуть, візьми примір з брата, бо пропадеш як собака в ярмарку! (І. Карпенко-Карий); (2) [Викида́ти / ви́кинути] за борт кого, що – відмовлятися від кого-, чого-небудь як від непотрібного, непридатного і т. ін. Не варто викидати за борт і один з найстарших різновидів фантастики з його роллю популяризатора наукових знань (з газ.); Та людську мисль і почуття орлине Ніхто й ніщо не викинув за борт (М. Рильський); – Ач, яка тепер молодь! – напідпитку не вгамовувався Страшко ..…