Другорядні члени речення

Прочитайте три речення:

1. Команда підготувала звіт.
2. Команда підготувала докладний звіт для міської ради.
3. Після тривалого обговорення команда підготувала докладний звіт для міської ради в електронній системі.

Перше речення називає лише дію та її об’єкт. Друге додає ознаку предмета й адресата. Третє додає час або передумову, місце/спосіб оформлення і ширший контекст. Другорядні члени речення не є “другорядними” для змісту. Вони другорядні лише щодо граматичної основи: не входять до підмета й присудка, але поширюють речення, уточнюють учасників, предмети, умови, причини, мету й спосіб дії.

На B2 недостатньо впізнати питання який?, кого?, де?. Треба бачити комунікативну роботу. Означення робить предмет точнішим або образнішим. Додаток показує, на кого або на що спрямована дія, кому вона адресована, про що йдеться. Обставина задає рамку дії: час, місце, причину, мету, умову, спосіб, допуст. Одна й та сама форма може виконувати різні ролі, якщо змінюється головне слово або змістова залежність. Саме тому ми будемо аналізувати не тільки питання, а й залежність, трансформацію і стиль.

Означення: як речення керує образом предмета

Почнімо з пари: маршрут і новий маршрут. Друге речення ще не має присудка, але вже має точніший предмет. Слово новий називає ознаку маршруту, узгоджується з ним і звужує зміст. У повному реченні новий маршрут відкрили вранці слово новий є означенням. Воно не називає дію, не є об’єктом дії, не задає час чи місце; воно відповідає за характеристику предмета.

Означення бувають узгоджені й неузгоджені. Узгоджене означення змінюється разом із головним іменником: новий маршрут, нового маршруту, новим маршрутом; підготовлена заява, підготовлену заяву, підготовленою заявою. Найчастіше це прикметник, займенник, порядковий числівник або дієприкметник. Узгодження робить зв’язок видимим: форма залежного слова повторює граматичні ознаки головного.

Неузгоджене означення теж уточнює предмет, але не копіює його форму. У словосполученнях центр міста, розклад занять, право голосу, будинок біля парку, бажання перемогти, кава по-львівськи залежні частини уточнюють іменник і відповідають на питання який? чий? чого? для чого? де розташований? Вони можуть бути іменником у непрямому відмінку, прийменниковою конструкцією, інфінітивом або прислівниковою формою. Головне: вони залежать від іменника, а не від дії.

Порівняйте:

Ця таблиця показує головне: форма сама не вирішує роль. Родовий відмінок може бути означенням (план розвитку) або додатком (потребує розвитку). Прийменникова конструкція може уточнювати іменник (будинок біля парку) або всю дію (зустрілися біля парку). Щоб визначити роль, спочатку знайдіть головне слово. Якщо залежна частина уточнює предмет, це означення. Якщо вона залежить від дієслова або стану і називає об’єкт, адресата чи тему, це додаток. Якщо вона задає обставини дії, це обставина.

Прикладка - особливий різновид означення, коли предмет отримує другу назву або конкретизацію: місто Львів, ріка Дніпро, тренерка Олена, журнал “Критика”, проєкт “Відкрита бібліотека”. Вона може узгоджуватися з означуваним словом або зберігати форму назви, особливо коли йдеться про власну назву твору, установи чи проєкту. У реченні ми зустріли тренерку Олену прикладка змінюється разом із головним словом. У реченні читали журнал “Критика” назва зберігає свою форму.

Означення має стилістичну силу. Докладний звіт нейтрально уточнює обсяг. Сухий звіт оцінює стиль. Звіт про відновлення бібліотеки після пожежі стискає багато інформації в іменниковий ланцюг. Такий ланцюг може бути корисний у документі, але важкий у новині. Якщо речення звучить як план реалізації програми розвитку системи підтримки студентів громади, читач губить центр. Сильне редагування розподіляє означення: Громада створила програму підтримки студентів. Окремий план описує, як її реалізувати.

Decision rule для означення:

1. Знайдіть іменник, який уточнюється.
2. Запитайте, чи залежна частина називає ознаку, належність, тему, матеріал, розташування або іншу характеристику предмета.
3. Перевірте, чи форма узгоджується з іменником.
4. Якщо не узгоджується, визначте, чи залежність усе одно йде від іменника.
5. Оцініть стиль: означення допомагає читачеві чи перевантажує центр?

Означення в реченні

Додаток: на кого або на що спрямована дія

Порівняйте: редактор перевірив текст, редактор допоміг авторові, редактор говорив про структуру, редактор пишався результатом. У всіх реченнях залежна частина пов’язана з дією або станом. Текст є предметом, на який безпосередньо спрямована дія. Авторові є адресатом допомоги. Про структуру називає тему мовлення. Результатом називає об’єкт емоційного ставлення. Це додатки.

Прямий додаток найчастіше стоїть у знахідному відмінку без прийменника: читати статтю, підписати заяву, перевірити дані, побачити тренера. Він залежить від перехідного дієслова й відповідає на питання кого? що? Але й тут не все механічно. При запереченні або частковому значенні можливий родовий: не знайшов відповіді, не має доказів, випив води. Такі конструкції не треба змішувати з означеннями лише тому, що там родовий відмінок. Якщо залежність іде від дієслова, це додаток.

Непрямий додаток охоплює ширше коло форм: давальний, орудний, місцевий, прийменникові конструкції. Допомогли учасникам, пишаюся командою, говорили про бюджет, сперечалися щодо правил, піклувалися про дітей, раділи перемозі. У кожному випадку залежна частина не задає тло дії, а називає особу, предмет, тему або сферу, без якої дія або стан неповні.

Корисний контраст:

Додаток часто відкриває різницю між дієслівною й іменниковою побудовою. Команда обговорила план відновлення гравців. Тут план є прямим додатком до обговорила. Відновлення уточнює іменник план, а гравців уточнює іменник відновлення. Команда не “обговорила гравців” безпосередньо; вона обговорила план. Якщо написати команда обговорила гравців, зміст зміниться: предметом розмови стануть люди, а не план їхнього відновлення.

Інфінітив може бути додатком. У реченні комісія запропонувала переглянути графік інфінітив переглянути називає зміст пропозиції. У реченні студент навчився розрізняти типи присудків інфінітив залежить від дієслова навчився і називає набуту дію. Але в реченні студент прийшов уточнити питання інфінітив ближчий до обставини мети: прийшов навіщо? У реченні бажання уточнити питання інфінітив уточнює іменник бажання і може поводитися як неузгоджене означення. Тому інфінітив не має однієї ролі назавжди.

Додаток пов’язаний із керуванням. Якщо дієслово вимагає певної форми, помилка в керуванні руйнує роль: дякувати викладачеві, не дякувати викладача; потребувати підтримки, не потребувати підтримку; цікавитися історією, не цікавитися про історію. У таких випадках учень має назвати не лише додаток, а й модель керування. Це особливо важливо для деколонізації мовної практики: українська синтаксична норма не повинна підлаштовуватися під кальковані моделі.

Додаток чи означення

Обставина: рамка дії, а не просто “слово в кінці”

Подивіться на речення Після консультації студенти швидко переписали заяву в електронній системі через нові вимоги. Тут залежні частини відповідають на різні комунікативні питання. Після консультації задає час або передумову. Швидко задає спосіб виконання. В електронній системі задає місце або середовище. Через нові вимоги задає причину. Усі ці частини поширюють дію, але не називають об’єкт дії. Це обставини.

Обставини можуть бути дуже різними:

Не кожна прийменникова конструкція є обставиною. Говорили про бюджет - це не обставина, бо про бюджет називає тему мовлення. Говорили в аудиторії - обставина місця. План для студентів може бути означенням, якщо уточнює іменник план. Працювали для студентів може бути обставиною мети або адресата залежно від змісту. Питання допомагає, але головне - зрозуміти, що саме пояснює залежна частина: предмет, об’єкт чи рамку дії.

Позиція обставини змінює інформаційний фокус. Ми говорили про це вчора може підкреслювати саме час, якщо вчора стоїть у кінці як нова інформація. Учора ми говорили про це робить час тлом і швидше переходить до теми розмови. Український порядок слів гнучкіший за англійський, тому обставина може стояти на початку, у середині або в кінці речення. Але кожна позиція має інтонаційний ефект. Не переносіть автоматично англійську модель із часом у кінці.

Обставини особливо важливі в різних стилях. В офіційному тексті вони задають умови й межі: у разі зміни графіка, відповідно до рішення комісії, за письмовою згодою сторін, з метою забезпечення доступності. У спортивному або художньому тексті вони створюють темп: після короткого пасу нападник різко змістився ліворуч і пробив у дальній кут. У науковому тексті вони уточнюють метод: після нормалізації даних результати порівнювали статистично.

Надмір обставин може сховати дію. Речення з метою забезпечення доступності після завершення реєстрації за умови підтвердження особи відповідно до рішення комісії учасники можуть отримати матеріали граматично можливе, але читач довго чекає присудка. Краще: Учасники можуть отримати матеріали після завершення реєстрації. Для цього треба підтвердити особу; порядок визначено рішенням комісії. Ми не викинули інформацію, а розподілили обставини так, щоб дія була видима.

Розширення речення за роллю

Роль змінюється, коли змінюється головне слово

Один з найкращих способів перевірити другорядний член - трансформація. Візьмімо слово підтримка. У реченні проєкт потребує підтримки форма підтримки є додатком, бо залежить від дієслова потребує. У реченні план підтримки студентів готовий форма підтримки уточнює іменник план і працює як неузгоджене означення. У реченні зустрілися для підтримки студентів конструкція для підтримки може бути обставиною мети. Та сама лексема, різні синтаксичні ролі.

Трансформації:

Такі перетворення не є грою з формами. Вони змінюють фокус висловлення. Команда обговорила бюджет висуває на перший план виконавця й дію. Обговорення бюджету тривало годину переносить фокус на процес як подію. Допомогли громаді звучить динамічно; допомога громаді звучить як тема звіту або оцінки. У професійному письмі автор часто обирає між дією, процесом, предметом і обставиною.

Інфінітив - найпомітніший межовий випадок. У реченні нам треба перевірити дані він входить до предикативного центру з модальним словом. У реченні комісія запропонувала перевірити дані він є додатком або змістом пропозиції. У реченні комісія зібралася перевірити дані він може виражати мету або заплановану дію групи. У реченні право перевірити дані має лише адміністратор він уточнює іменник право. Щоб не помилитися, поставте два питання: від якого слова залежить інфінітив і яку комунікативну роль виконує?

Decision rule для ролі:

У реальному тексті можливі межові відповіді. Конструкція говорив із колегою після зустрічі має із колегою як непрямий додаток або співрозмовника, а після зустрічі як обставину часу. Конструкція працював із колегою над проєктом може мати із колегою як супровід або співучасника, а над проєктом як об’єктну сферу роботи. Якщо роль залежить від контексту, поясніть це. B2-аналіз має дозволяти обґрунтовану межовість.

Роль інфінітива

Пунктуація і культура поширення речення

Другорядні члени можуть вимагати пунктуації, коли вони поширені, уточнювальні або відокремлені інтонаційно. Поширене означення після означуваного слова часто відокремлюється: Заява, підготовлена робочою групою, надійшла вчасно. Дієприслівниковий зворот зазвичай відокремлюється й потребує спільного виконавця: Повернувшись із консультації, студент переписав висновок. Прикладка може мати дефіс, лапки або коми залежно від типу: місто-герой, журнал “Критика”, Олена, тренерка команди, пояснила план.

Пунктуація не є прикрасою. Вона показує, як читач має групувати залежні частини. Порівняйте: Студенти з Харкова які подали заявки отримали листи і Студенти з Харкова, які подали заявки, отримали листи. У другому реченні відокремлене означальне уточнення допомагає побачити межі групи. Без ком важко зрозуміти, чи всі студенти з Харкова отримали листи, чи тільки ті, хто подав заявки.

Прикладка теж може змінити тон. Тренерка Олена пояснила вправу звучить як звичайна конкретизація особи. Олена, тренерка команди, пояснила вправу додає уточнення, ніби читач може не знати її ролі. Клуб “Прометей” оголосив набір зберігає назву в лапках. місто Львів зазвичай не потребує коми, бо прикладка тісно пов’язана з назвою. Якщо ви ставите кому, запитайте: чи це додаткова інформація, чи невіддільна назва?

Культура поширення речення означає вміння додавати деталі дозовано. Почнімо з основи: Комісія затвердила програму. Додамо додаток: Комісія затвердила програму модернізації бібліотек. Додамо означення: міська комісія затвердила оновлену програму модернізації бібліотек. Додамо обставину: Після громадського обговорення міська комісія затвердила оновлену програму модернізації бібліотек. Це речення ще прозоре. Але якщо додати все одразу - після тривалого громадського обговорення в залі засідань міської ради за участю представників усіх освітніх закладів міська комісія з питань розвитку освітнього середовища затвердила оновлену програму модернізації шкільних бібліотек на наступні три роки - читач може втратити головну дію.

Редагування не означає викидати другорядні члени. Воно означає розподіляти навантаження. Довге речення можна перетворити на два або три: Після тривалого громадського обговорення міська комісія затвердила програму модернізації шкільних бібліотек. У засіданні брали участь представники освітніх закладів. Програму розраховано на три роки. Інформація збереглася, але кожне речення має видимий центр.

Пунктуаційно-редакторський checklist:

1. Чи не відсунули обставини присудок занадто далеко?
2. Чи зрозуміло, до якого іменника належить означення?
3. Чи треба відокремити поширене означення після означуваного слова?
4. Чи має дієприслівниковий зворот спільного виконавця?
5. Чи прикладка є невіддільною назвою, чи додатковим уточненням?
6. Чи можна розділити речення без втрати змісту?

Пунктуація і перевантаження

Повний аналіз: від ролі до редакторського рішення

Розберімо речення: Після важкого вечірнього тренування команда “Сокіл” обговорила з новим лікарем-реабілітологом план відновлення провідних гравців основного складу.

Граматична основа: команда обговорила. Після тренування - обставина часу або передумови; важкого вечірнього - узгоджені означення до тренування. “Сокіл” - прикладка-назва команди. З новим лікарем-реабілітологом може бути непрямим додатком або обставиною супроводу залежно від того, чи автор підкреслює співрозмовника обговорення, чи участь особи в дії. Новим - узгоджене означення, лікарем-реабілітологом - складена назва ролі. План - прямий додаток до обговорила. Відновлення - неузгоджене означення до план. Провідних гравців - залежна частина до відновлення. Основного складу уточнює гравців.

Цей розбір показує, чому просте підкреслення не досить. Слово гравців формально стоїть у родовому, але команда не обговорила гравців безпосередньо; вона обговорила план. Слово лікарем-реабілітологом може мати межову роль, бо зміст залежить від того, чи лікар був співрозмовником, чи просто супроводжував обговорення. Назва “Сокіл” не змінюється як звичайна прикладка, бо це власна назва команди. Роль треба пояснювати через залежність і комунікативний сенс.

Якщо це речення стоїть у спортивній новині, воно може бути занадто важким. Можлива редакція: Після важкого вечірнього тренування команда “Сокіл” обговорила план відновлення. У розмові брав участь новий лікар-реабілітолог. Окремо говорили про провідних гравців основного складу. Ми не втратили деталі, але розвантажили іменниковий ланцюг. Якщо це службовий звіт, довше речення може бути прийнятним, бо документ любить точні залежності. Але навіть у звіті треба тримати граматичний центр видимим.

Другорядні члени особливо добре видно під час скорочення. Візьмімо речення: У п’ятницю після другої пари студенти філологічного факультету уважно обговорили з викладачкою нову програму практики для першокурсників у читальній залі бібліотеки. Якщо прибрати все, крім основи й найнеобхіднішого додатка, залишиться студенти обговорили програму. Ми втратили час, точнішу групу студентів, спосіб, співрозмовницю, характеристику програми, адресата програми й місце. Отже, кожен другорядний член відповідав на реальне читацьке питання. Але якщо текст потребує короткої новини, частину деталей треба винести в наступне речення.

Спробуйте відновити інформацію поступово:

Такий поступовий метод корисний для власного письма. Спочатку напишіть ядро. Потім додавайте деталі тільки тоді, коли можете назвати їхню роль. Якщо ви не можете пояснити, що робить залежна частина, вона або зайва, або неправильно прикріплена. Наприклад, у реченні Студенти обговорили програму для першокурсників із викладачкою в читальній залі після другої пари уважно слово уважно стоїть у кінці, але належить до дії обговорили; краще поставити його ближче до присудка або замінити на окрему оцінку: Обговорення було уважним і докладним.

Додаток і обставина часто конкурують у прийменникових конструкціях. Працювати над проєктом називає сферу роботи, близьку до об’єктної залежності. Працювати в архіві називає місце. Працювати для громади може означати мету, адресата або сферу служіння. Працювати з громадою може означати співпрацю або об’єкт професійної діяльності. У таких випадках не треба соромитися ширшого пояснення: “конструкція має об’єктно-обставинний характер”. Для B2 важливо навчитися бачити такі межі, бо реальні тексти рідко складаються лише з чистих прикладів.

Означення теж може бути межовим, коли прийменникова конструкція стоїть поруч із дією. Зустріч у бібліотеці тривала годину: у бібліотеці уточнює іменник зустріч, тому це неузгоджене означення. Ми зустрілися в бібліотеці: та сама форма задає місце дії, тобто обставину. Розмова про бюджет була короткою: про бюджет уточнює іменник розмова. Ми говорили про бюджет: про бюджет є додатком-темою мовлення. Тому правило “прийменник плюс іменник дорівнює обставина” треба відкинути.

У пунктуації другорядні члени показують, наскільки інформація є необхідною. Студенти які подали заявки отримали листи без ком звучить недбало, бо межі означальної частини неясні. Студенти, які подали заявки, отримали листи означає, що листи отримала саме ця група студентів. Студенти з Харкова, які подали заявки, отримали листи може означати підгрупу студентів із Харкова. Студенти з Харкова які подали заявки без ком змушує читача самостійно відновлювати структуру. Коми тут не механіка, а спосіб показати, як автор обмежує групу.

Прикладка допомагає будувати культурно точні речення. Поет Тарас Шевченко, місто Чернівці, річка Десна, вистава “Наталка Полтавка”, платформа “Дія” - усі ці конструкції мають різну поведінку. Деякі прикладки тісно зливаються з назвою, деякі відокремлюються як пояснення, деякі зберігають форму в лапках. Якщо написати у місті Чернівцях або у місті Чернівці, вибір може залежати від норми власної назви й стилю; у навчальному тексті краще показати модель і не робити з одного прикладу абсолютного правила. Головне, щоб читач розумів, що є загальною назвою, а що власною.

Розгляньте ще одну трансформацію з інфінітивом: Студенти зібралися обговорити програму. Якщо контекст такий, що вони прийшли з метою обговорення, інфінітив виконує роль обставини мети. Якщо автор описує початок спільної дії, вся конструкція може наближатися до складеного присудка або фазової моделі. У реченні студенти мали обговорити програму інфінітив уже входить до модальної предикативної структури. У реченні бажання обговорити програму було спільним він уточнює іменник. Такі приклади треба не заучувати окремими списками, а щоразу пов’язувати з головним словом.

Для самоперевірки після написання абзацу поставте шість питань. Хто або що виконує головну дію? Який предмет дії? Які ознаки предметів справді потрібні? Де, коли, чому, навіщо або як відбувається дія? Чи є залежні частини, що можуть прикріпитися до двох різних слів? Чи не сховав я головний присудок за довгими обставинами або іменниковими ланцюгами? Якщо ви можете відповісти на ці питання, другорядні члени працюють на зміст.

У професійному редагуванні другорядні члени часто визначають тон. Юридичний текст потребує точних обставин умови: у разі порушення строків, за письмовою згодою, відповідно до рішення. Науковий текст потребує обставин методу: після нормалізації даних, за допомогою корпусного аналізу, на основі порівняння. Художній текст часто використовує означення й обставини для образу: порожня вулиця після дощу, світло падало навскіс, старий будинок біля саду мовчав. Те саме граматичне явище служить різним жанрам, тому механічне “додайте більше означень” не є доброю порадою.

Остання перевірка - змістова економія. Якщо другорядний член відповідає на питання, яке читач справді поставить у цьому місці, залишайте його. Якщо він відповідає на питання, яке ще не виникло, перенесіть його пізніше. Якщо він повторює очевидне, приберіть. Якщо він створює двозначність, переставте або переформулюйте. Сильне речення не обов’язково коротке; воно керує увагою. Другорядні члени речення є інструментом цього керування.

Для тренування візьміть один абзац власного тексту і позначте всі залежні частини трьома кольорами: ознаки предметів, об’єкти або теми дії, рамки дії. Якщо один колір переважає, подумайте, чи це виправдано жанром. Опис може мати багато означень, інструкція - багато обставин умови й мети, звіт - багато додатків і неузгоджених означень. Але якщо кожне речення має по три довгі означення, читач втрачає дію. Якщо кожне речення починається з обставини, присудок може запізнюватися. Якщо кожне речення має кілька додатків, треба перевірити керування.

Ось короткий редакторський приклад. Чорновик: Після отримання повідомлення від координаторів про зміну графіка проведення консультацій учасники курсу з граматики для іноземців у понеділок у другій половині дня поставили викладачеві багато запитань щодо виконання письмового завдання. У реченні є корисні деталі, але їх забагато перед головною дією. Можлива редакція: У понеділок після обіду учасники курсу поставили викладачеві багато запитань щодо письмового завдання. Перед цим координатори повідомили про зміну графіка консультацій. Обставини часу стали коротшими, повідомлення про причину отримало окреме речення, а додаток викладачеві і тема щодо письмового завдання стали видимими.

Таке редагування не знижує рівень мови. Навпаки, воно показує контроль. На нижчих рівнях учень часто або пише дуже коротко, або додає все підряд. На B2 він уже вміє вирішувати, яка деталь має бути всередині речення, яка може стати окремим реченням, а яку треба прибрати. Другорядні члени речення стають не “декорацією”, а механізмом керування інформацією.

Коли ви сумніваєтеся між додатком і обставиною, спробуйте заміну присудка. Говорили про правила -> обговорювали правила: тема мовлення легко переходить у прямий додаток, отже в першій моделі про правила близьке до додатка. Говорили після лекції не можна перетворити на обговорювали лекцію без зміни змісту; після лекції задає час. Працювали над проєктом можна перетворити на розробляли проєкт, тому залежність має об’єктний характер. Працювали в аудиторії не має такої заміни; це місце.

Коли сумніваєтеся між означенням і додатком, замініть головне слово. План відновлення -> відновлювати план змінює зміст, бо відновлення було темою плану, не дією над планом. Потребувати відновлення лишає відновлення як необхідну дію або стан, пов’язаний із дієсловом. Право голосу і голосувати на зборах теж різні: перше називає характеристику права, друге - дію. Такі малі перетворення швидко показують, чому питання відмінка не досить.

У підсумковій письмовій роботі спробуйте створити два варіанти одного змісту. Варіант А: короткий новинний стиль із видимими діями. Варіант Б: офіційний стиль із точними умовами, адресатами й обставинами. Наприклад, новинно: Комісія затвердила програму підтримки студентів після громадського обговорення. Офіційно: Відповідно до рішення комісії програму підтримки студентів затверджено після завершення громадського обговорення. Потім поясніть, які другорядні члени стали важливішими в кожному варіанті. Це завдання показує, що синтаксис і регістр не існують окремо.

У власному аналізі працюйте так:

1. Знайдіть граматичну основу.
2. Випишіть залежні частини за головними словами.
3. Для кожної частини назвіть комунікативну роль: характеристика предмета, об’єкт/адресат/тема дії, рамка дії.
4. Перевірте межові форми: родовий відмінок, прийменникові конструкції, інфінітив, прикладка.
5. Оцініть пунктуацію й стиль.
6. Запропонуйте редакцію, якщо речення перевантажене або двозначне.

Підсумкові checkpoints:

• Означення уточнює предмет; воно може бути узгодженим, неузгодженим або прикладкою.
• Додаток називає об’єкт, адресата, тему або сферу дії чи стану; прямий додаток не вичерпує всієї категорії.
• Обставина задає рамку дії: час, місце, причину, мету, спосіб, умову, допуст.
• Та сама форма може змінити роль, якщо змінюється головне слово: потребує підтримки, план підтримки, для підтримки.
• Інфінітив може бути частиною присудка, додатком, означенням або обставиною мети.
• Синтаксичний аналіз на B2 має завершуватися комунікативним рішенням: чи допомагає деталь читачеві, чи перевантажує речення.

Означення в реченні

(див. розділ, §Означення: як речення керує образом предмета)

Додаток чи означення

(див. розділ, §Додаток: на кого або на що спрямована дія)

Розширення речення за роллю

(див. розділ, §Обставина: рамка дії, а не просто “слово в кінці”)

Роль інфінітива

(див. розділ, §Роль змінюється, коли змінюється головне слово)

Пунктуація і перевантаження

(див. розділ, §Пунктуація і культура поширення речення)

Читання: розгорнуте речення

Роль залежної частини

Доберіть роль до контексту

Редакторська правка другорядних членів

Розгорніть і відредагуйте речення