вирушати[вируша́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
вируша́ти - а ю, - а єш, недок. , в и рушити, -шу, -шиш, док. Починати йти, їхати; виходити, виїжджати звідки-небудь, прямувати кудись.
ВИРУША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РУШИТИ, шу, шиш, док. Починати йти, їхати; виходити, виїжджати звідки-небудь або відправлятися кудись. Ясне було небо “в неділеньку вранці”, коли хлопці з села вирушали (Леся Українка); Ті, хто вирушав на прощу до Києва, проходили пішки тисячі верст (із журн.); Вранці, коли піднялося сонечко, ми вирушили до річки (Олесь Досвітній); Тринадцятого вересня Перша Кінна вирушила походом на південь (О. Гончар). (1) Вируша́ти (руша́ти, пуска́тися і т. ін.) / ви́рушити (ру́шити, пусти́тися і т. ін.) у путь (у доро́гу) – виходити, виїздити звідки-небудь або відправлятися кудись. – Коли б швидше кінець! – голосно промовив він, рушаючи в дорогу (М. Коцюбинський); І знову зорі блідли, роса жемчужилася на травах, козаки снідали, кульбачили свої коні і пускалися в дальшу путь (Б. Лепкий); Ще тільки світає – рушаємо в путь, Бо ми – молоді альпіністи! (І. Муратов); – Наскидали [купці] старому харчів, лишив хтось рушник, щоб бідний дервіш у пустині міг до намазу умити руки, й подались у свою путь (М. Коцюбинський); Все-таки добре, що я рушила в дорогу пізніше, бо тепер погода встановилась (Леся Українка); В чорнім кожушку, В ухатій шапці хлопчик гостроокий Із батьком рушив у морозну путь, В оббитій повстю тулячись кибитці (М. Рильський); Вирушили в путь на світанку (З. Тулуб). ◇ (2) Ви́рушити в оста́нню путь – померти. – Прости мене, мій дорогий! – обняв [Сурен] Велесича, неначе той був добрим давнім другом. – Я так хворів, що вже збирався вирушити в останню путь... (Василь Шевчук).
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 22 форми · VESUM
Інфінітив: вируша́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | вируша́ю | вируша́ємо / вируша́єм |
| 2 особа | вируша́єш | вируша́єте |
| 3 особа | вируша́є | вируша́ють |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | вируша́тиму | вируша́тимем / вируша́тимемо |
| 2 особа | вируша́тимеш | вируша́тимете |
| 3 особа | вируша́тиме | вируша́тимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| ви́рушать | інфінітив |
| вируша | теперішній, однина, 3 ос. |
Написання і вимова
- Правопис
- вируша́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- Орфоепія
- вируша́ти [виерушатие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
вирушати / вирушити в останню путь
Помирати. — Прости мене, мій дорогий! — обняв (Сурен) Велесича, неначе той був добрим давнім другом.— Я так хворів, що вже збирався вирушити в останню путь... (Василь Шевчук)
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
…зні вартові, які від народження ні разу не сміялися, однак пальців так доймав сміх, який душив їх уже під час мандрівки королівством Лампи, що вони вирішили нареготатися, перш ніж вирушати в бій. Та й потім треба було бодай трохи дати волі очам і серцю. На межі королівства кінчалися сутінки, у яких досі перебували пальці, тут світило найяскравіше справжнє сонце, а н…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 1 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger