вистачати[вистача́ти]

вистача́ти і вистарч а ти, - а є, недок. , в и старчити, -чить, в и стачити, -чу, -чиш, док. 1》 чого і без додатка , безос. Бути достатнім для чого-небудь. 2》 перех. і без додатка , заст. Забезпечувати чимсь, давати, постачати щось у достатній кількості.

ВИСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СТАЧИТИ, чу, чиш, док. 1. чого і без дод., безос. Бути достатнім для чого-небудь. – Чи вистачає ж вам на прожиток? – спитав Кміта (І. Нечуй-Левицький); Водички з джерела лиш на потреби вжитку ледве вистачає (Іван Ле); Вистачило сили волі встати й сміливо йти вздовж річки навпростець через лінію ворожих постів (М. Трублаїні). 2. що і без прям. дод., заст. Забезпечувати чимсь, давати, постачати щось у достатній кількості. Брат йому усе вистача, чого тільки треба (Г. Квітка-Основ'яненко); – А там ще як почнуть [дочки] вигадувати свої витребеньки .. Та все по моді .. Я тобі кажу, що на силу велику вистачаю! (І. Нечуй-Левицький); Я не обіцяю вистачити другу частину (Панас Мирний). ◇ [І] кото́ві на сльо́зи нема́ (нема́є, не ви́стачить і т. ін.) див. нема́; (1) [І] рук не ви́стачить – дуже багато. – У неї, мабуть, і своїх речей, що й рук не вистачить, а тут ще й ми (В. Кучер); [І] слів нема́ (не вистача́є) див. нема́; (2) Не вистача́є (не стає́) / не ви́стачить (не ста́не) ду́ху у кого і без дод. – хто-небудь не наважується зробити, здійснити щось. Шкода йому свого безталанного товариства .. А сказати їм Галину правду – не ставало духу (Панас Мирний); Не вистачало духу спитати про найстрашніше, але й найважливіше: за що і хто посмів зробити таке з поетом (З. Тулуб); Так жити треба: якщо припала до серця – підійшов, взяв за руку й повів! На це без любові духу не вистачить! Тільки любов дає право на це! (О. Гончар); Нема́ (нема́є, не було́, не вистача́є, браку́є і т. ін.) [одніє́ї (тре́тьої, деся́тої і т. ін.)] кле́пки у голові́ див. нема́; (3) Скі́льки ду́ху ви́стачить, з дієсл. руху – на повну силу; щосили. [Огнєв:] А ми з основними силами разом з твоїми кіннотниками, як тільки смеркне, – сюди вийдемо, на цю нову доріжку, і рвонем скільки духу вистачить, прямо в задні ворота (О. Корнійчук); Траса, яку ніщо не перетинає. Відкрита для швидкостей... Бетон і вітер! І ти! Жени скільки вистачить духу! Розшматоване повітря свистить мимо нас (О. Гончар); Ті́льки (хіба́, хіба́ що, лиш) пташи́ного (пти́чого) молока́ нема́ (не вистача́є, браку́є і т. ін.) див. нема́.