висіти[ви́сі́ти]

ви́сіти вишу, висиш, недок. 1》 Не маючи опори знизу, триматися на чому-небудь або бути прикріпленим до чогось, зачепленим за щось. || Спадаючи вниз, звисати (про волосся). || Безладно звисати. || Обвисаючи, незграбно облягати кого-небудь (про одяг). || розм. Схопившись руками за що-небудь, триматися, держатися на чомусь. Висіти на телефоні — дуже довго дзвонити або розмовляти по телефону. 2》 Не маючи опори знизу, бути причепленим, прикріпленим до вертикальної поверхні чого-небудь. 3》 над ким – чим. Видаватися, виступати якоюсь частиною наперед; нависати. || перен. Загрожувати, здаватися неминучим. 4》 Триматися в повітрі майже без руху. 5》 Бути або здаватися нерухомими в повільному польоті (про птахів, літальні апарати і т. ін.) або русі по небу (про небесні світила і т. ін.). || Безперервно, протягом довгого часу літати, кружляти над чим-небудь. Висіти на хвості — переслідуючи когось, триматися від нього на дуже близькій відстані. Висіти у повітрі — бути у невизначеному, непевному становищі.

ВИ́СІ́ТИ, ви́шу́, ви́си́ш, недок. 1. Не маючи опори знизу, триматися на чому-небудь або бути прикріпленим до чогось, зачепленим за щось. Груші висіли, як горнята, та жовті, як віск! (І. Нечуй-Левицький); Дві здорові сльозини ще не встигли впасти на землю й висіли на широкому веселому виду (М. Коцюбинський); Через одне плече в нього висіла сумка (М. Трублаїні); В кімнаті, куди він зайшов, пахло молоком, на вікнах висіли марлеві занавіски (Григорій Тютюнник); // Спадаючи вниз, звисати (перев. про волосся, вуса). Голова її .. важко опустилась на груди; очіпок, підбившись угору, посунувся набік; сірі пасма волосся висіли з-під його [нього] (Панас Мирний); Чорні довгі вуса висіли, як дві гадюки (І. Нечуй-Левицький); // Безсило звисати. Зняли слабого на руки і понесли .. Ноги висіли в нього безвладно, як перебиті (М. Коцюбинський); Ліва рука, закутана в бинти, висіла на перев'язі (М. Руденко); // Обвисаючи, незграбно облягати кого-небудь (про одяг). Заяложене дране убрання мішком висіло кругом колись високого стрункого стану [Марини] (Панас Мирний); // розм. Схопившись руками за кого-, що-небудь, триматися на кому-, чому-небудь. З вагона ніхто не вилазив, а тільки влазили в нього все нові й нові пасажири. Вагон набивався до того, що люди вже висіли один на однім... (І. Багряний); Войовничі, бойові, радісні добровольці купами висять на сходах, юрмляться по тамбурах, хрипнуть від пісень угорі, на дахах вагонів (О. Гончар). 2. Не маючи опори знизу, бути причепленим, прикріпленим до вертикальної поверхні чого-небудь. Окрім картин, на стіні висить зброя, пістолі, ножі і т. ін. (Леся Українка); На стінах висіли перші воєнні плакати (В. Кучер); Велика в'язка цибулi й турецького перцю висить над входом у тiсну кухоньку (В. Яворівський). 3. над ким – чим. Видаватися, виступати якоюсь частиною наперед; нависати. Над самою водою висіла тут величезна скала (І. Франко); * Образно. Я ж ішов до замку – кам'яний і непорушний, він .. висить над містом – світом нашим, це він тримає його у страху (Валерій Шевчук). 4. Триматися у повітрі майже без руху (про хмари, туман, пил і т. ін.). Борошняний пил висів у повітрі, а стіни [млина], банти і постав були обсипані ним, як снігом (М. Коцюбинський); В долині блимали вогники, рвалися постріли і кричали люди. Над ними висів молочний туман, змішаний з димом (П. Панч); Диму стало вже так багато, що почав заповнювати порожні кам'яниці, виходив із вуличних виямів і висів над дахами (Валерій Шевчук). 5. Бути або здаватися нерухомими під час повільного польоту (про птахів, літальні апарати і т. ін.) або руху по небу (про місяць, зорі та інші небесні світила). Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем (М. Коцюбинський); За годину сонце вже висіло над самим обрієм (Ю. Яновський); Гроза була вже зовсім близько. Уже над садом висіла свинцева хмара (А. Головко); В небі висів чистий, повновидий місяць (В. Кучер); Вірний Степанів кінь Лиско .. навіть не змахував хвостом. Хоча мушва висіла над ним чорною хмарою (Ю. Логвин); // Безперервно, протягом довгого часу літати, кружляти над чим-небудь. В ясному повітрі над Будапештом з ранку до ночі висіла наша авіація (О. Гончар). 6. над ким – чим і без дод., перен. Те саме, що нависа́ти 2. – Ось яке лихо висить над нами, панове, то яка буде на те ваша рада? .. заговорив широкоплечий Лящ: – Що ж, братчики, важко нам захиститися від польської команди; поки не з'являться тут справжні гайдамацькі загони, селяни побояться повстати... (М. Старицький); Ми живемо в такому хисткому світі, коли небезпека тотального винищення висить над кожним, мов зашморг самогубця (А. Михайленко); // Обтяжувати кого-небудь. В ньому самому мовби щось одновилося, одродилося, тільки допіру вмерла та несподівана погроза, лячна тінь, яка висіла над ним уподовж майже трьох тижнів (Ю. Мушкетик); Він [Ісакій] співав на повний голос, бо моторошна тиша висіла навкруги (Валерій Шевчук). ◇ Бу́ти (висі́ти) на хвості́ див. бу́ти; (1) Ви́сі́ти дамо́кловим мече́м над ким – чим – загрожувати кому-, чому-небудь, постійно турбувати когось або здаватися неминучим. Перспектива козацько-татарського походу на московські землі поверталась від часу до часу, висячи дамокловим мечем над Москвою (М. Грушевський); Небезпека бути викритим через отой вірш дамокловим мечем висіла над ним (А. Головко); Над українцями завжди висітиме дамокловим мечем чорнобильське нещастя (з газ.); (2) Ви́сі́ти над голово́ю чиєю, кого і без дод. – траплятися з ким-небудь (про горе, біду і т. ін.). – Віддаватися насолодам можна тільки тоді, коли людина перебуває в цілковитій безпеці і коли над її головою не висить біда... (М. Старицький); Дивен світ: у людини завжди висить над головою невидимий тягар, як камінь над нещасним Танталом, і ніхто не може повісти, що тебе чекає завтра... (Валерій Шевчук); (3) Ви́сі́ти на но́сі – бути дуже близьким щодо часу здійснення. Хто гірший боягуз, той балакав про екзамен, що висів на носі (А.…