водити[води́ти]

води́ти водж у , в о диш, недок. , перех. 1》 Тримаючи когось за руку і т. ін., допомагати йти. || Супроводити когось по якійсь території, приміщенню, показуючи що-небудь, гуляючи тощо. || Примушувати когось іти з собою куди-небудь. || Примушувати йти з собою приручену тварину. || перен. , розм. Манити обіцянками, давати надію на щось. Водити за ніс . 2》 Йти на чолі кого-, чого-небудь; очолювати, бути ватажком (війська, загону і т. ін.). 3》 Керувати рухом чого-небудь (автомашини, судна, літака і т. ін.). 4》 чим . Рухати чимсь то в один, то в інший бік. || Пересувати щось по якій-небудь поверхні. Водити очима . 5》 у чому , розм. Зодягати, наряджати кого-небудь у щось. Вод и ти комп а нію з ким — мати товариство, знатися з кимсь.

ВОДИ́ТИ, воджу́, во́диш, недок., кого, що, чим, у чому. 1. Те саме, що вести́ 1, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках. Розповів [Ісус Христос] також приказку їм: Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть? (Біблія. Пер. І. Огієнка); З перших літ дитину мати За рученьку водить; А як стане підростати, Само собі ходить (П. Грабовський); Тепер мені ліпше, і я знов можу ходити сама з палкою, а то вже було так, що мене водили, мало не носили (Леся Українка); // Супроводити когось по якійсь території, приміщенню, показуючи що-небудь, гуляючи і т. ін. Він водив Петра усюди, показував рибальські снасті, розказував, куди, що і як (Панас Мирний); Rоли до них приїздили гості з Тули, Ігор охоче водив їх по Севастополю (В. Кучер); // Примушувати когось іти з собою куди-небудь. В ту ніч у вікно бачив Яким, як водили його [Давида] на допит (А. Головко); // Примушувати йти з собою приручену тварину. [Відьма:] Я медведя водитиму, А як найду ката, То й спущу його на його [нього] (Т. Шевченко); Водити гуляти малесенького чистопорідного песика з п'ятого-шостого поверху разів по п'ять-шість на день – дуже приємне спортивно-гімнастичне заняття (Остап Вишня); Двором затупцяли коні й задеренчало цебро, певне, фурман водив коні до води (Олесь Досвітній). 2. Ходити на чолі кого-, чого-небудь; очолювати кого-, що-небудь; бути ватажком (війська, загону і т. ін.). [Один козак:] Ти вірно служив, водив військо на ворогів і край оборонив (І. Нечуй-Левицький); Руські люди не скажуть, що князь Святослав марно проливав кров, повік не скажуть, що він, князь Святослав, водив їх на марні війни... (С. Скляренко); В противагу старшому братові Тимошеві, енергійному, розумному і хороброму юнакові, який .. очолював Чигиринську козацьку сотню, а згодом водив у бої велике військо і помер від тяжкого поранення, Юрась був завжди кволий, млявий, бездіяльний (В. Малик). 3. Те саме, що вести́ 3, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках. Третій день Галина водить пасажирський швидкісний паровоз на новій залізничній колії (Іван Ле); А наймолодший [син] вчиться Водити літака (А. Малишко); Дуже швидкої їзди Валерій не любив, хоч умів майстерно водити машину (Микита Чернявський). 4. чим. Рухати чимсь то в один, то в другий бік. А все це булана .. Серце її не на місці, ото вже водитиме вухом, поки й спіткнеться (П. Тичина); Та вмить Івашко занепокоївся i почав пильно водити головою то туди, то сюди, щось розшукуючи очима (В. Винниченко); За кожним рухом олівця Василько водив ще й кінчиком язика (П. Панч); // Пересувати щось по якій-небудь поверхні. Водячи указкою по карті, він розповідає, які ріки зустрінуться під час мандрівки (О. Донченко); Кричеєв не одразу підвiв голову, а пiдвiвши, кинув недбало: “Зачекайте хвилину” i знову заходився водити сухим пером понад рядками (Б. Антоненко-Давидович). 5. у чому, розм. Одягати, наряджати кого-небудь у щось. Що ти мене, як старця, у драному водиш? (Сл. Гр.); А жіночку свою любив .. Як те паня, як ту дитину, У намистах водив! (Т. Шевченко). 6. перен., кого, розм. Манити обіцянками; обнадіювати. – Та ти кажи, чи підеш за нього, чи не підеш, а то водить парубка – ні собі, ні людям! (М. Коцюбинський); Два роки буде, як він дівчину водить, а тепер як? Залишити її на посміх людям? (Ірина Вільде). (1) Води́ти (вести́) / повести́ тано́к (тано́чок, та́нці, рідко хорово́д) – ходити по колу з піснями, узявшись за руки. Набігалась [Оксана] у хрещика, виморила усіх, давай хороводи водити (Г. Квітка-Основ'яненко); Все те для тебе дам я, козаче, Тії палати й віночок. Всіх зберу подруг, будем для тебе Легкий водити таночок (Леся Українка); – Там, – пригадала княгиня Ольга, – в далекому Києві і по всій Русі в цей вечір .. клали вогні, співали пісень, водили танці (С. Скляренко); (2) Води́ти козу́: а) (етн.) комедійний обряд на свято Маланки, за яким у новорічний вечір (за старим стилем) молоді люди разом із кимсь переодягненим у козу ходять від хати до хати і щедрують, а хазяї обдаровують їх харчами і грошима. Однокашники [згадували], як водили козу в часи нашої молодості, ходили до дівчат (Г. Тарасюк); Звичай водити козу – це містичне дійство, що прийшло до нас ще з дохристиянських часів і продовжує жити в обрядових дійствах сучасних колядників і щедрувальників (з наук.-попул. літ.); б) (перен.) збирати гроші почергово від одного до іншого. Чоломбитько добре пригадував‚ що Остапчук частував у “Трьох поросятах” не тільки його, він тоді просто віяв грошима‚ вони водили козу від столу до столу (В. Шкляр). ◇ Вести́ (води́ти) пере́д див. вести́; (3) Води́ти за чупри́ну кого, зневажл. – верховодити над ким-небудь, навіть бити (перев. чоловіка). Нащо тому жінка молода, кого й стара за чуприну водить! (Номис); (4) Води́ти компа́нію з ким – мати дружні стосунки, приятелювати, знатися з ким-небудь. З Костогризами і Сороками я не люблю водити компанії (І.…