вправа[впра́ва]

впра́ва -и, ж. 1》 Розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою. || Спроба опанувати якусь справу, набути певного вміння. 2》 Спеціальне завдання, що виконується для набуття певних навичок або закріплення наявних знань.

ВПРА́ВА, и, ж. 1. Розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою. Вивчила недавно .. граматику [італійську] і тепер для вправи читаю книжки (Леся Українка); Щоденна вправа на добрім інструменті здавалася їй перспективою на недалекий побут [перебування] в консерваторії (О. Кобилянська); // Спроба опанувати якусь справу, набути певного вміння. Тепер не пригадую, щоб у семінарії я оддавався своїм літературним вправам (С. Васильченко); Поштар теж побачив у вікно дідові вправи на велосипеді (О. Донченко). 2. Спеціальне завдання, що виконується для набуття певних навичок або закріплення наявних знань. Він сідав до фортеп'яна [фортеп'яно] і починав грати зразу обов'язкові вправи (І. Франко); Михайло .. дивився на Ляського, що в цей час показував різні гімнастичні вправи (Олесь Досвітній); Патер Алоїзій легко надав знайомству вигляд шкільних вправ із латині (З. Тулуб). △ (1) Ві́льні впра́ви (ру́хи) – виконувані по черзі, без перерв і без використання спортивного приладдя гімнастичні вправи у різноманітних комбінаціях. Боротьба велась за першість з окремих видів гімнастики – з вільних рухів, стрибків (з публіц. літ.); Вільні вправи найчастіше застосовують у спортивних видах гімнастики (з наук.-попул. літ.).