вчора[вчо́ра]

вчо́ра (уч о ра), присл. У день, який передує сьогоднішньому; напередодні. || У недалекому минулому, не дуже давно, донедавна. || у знач. ім. вч о ра, невідм. , с. Попередній, минулий день. Від уч о ра — з попереднього дня.

ВЧО́РА (УЧО́РА), присл. У день, який передує сьогоднішньому; напередодні. – Я таки тобі тепер договорю, що учора хотів сказати... (Г. Квітка-Основ'яненко); Останній лист упав на чорнобривці вчора (М. Вінграновський); // У недалекому минулому, не дуже давно, донедавна. Що вчора мірою було – Півміри стало нині, Немов щодня нове крило Дарується людині (М. Рильський); Варта уваги економічна активність нових світових гігантів, що ще вчора були другорядними країнами: Бразилії, Китаю, Індії (із журн.); // у знач. ім. вчо́ра, невідм., с. Попередній, минулий день. Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі. Свіжі традиції волі, такі свіжі, що часом трудно було відрізнити сьогодні од вчора, підтримували жевріючу під попелом іскру (М. Коцюбинський); Він кричав .. від того, .. що був привалений жаскими рефлексіями пережитого вчора й візіями неминучого завтра... (І. Багряний). (1) Від учо́ра (пі́сля вчо́ра) – з попереднього дня. Його почуття до дівчини після вчора зробилось якимось палющим, відбирало йому спокій (В. Підмогильний); [Оксана:] Я така замурзана... від учора не вмивалася (З. Мороз).