відповідати / відповісти[відповіда́ти / відпові́сти́]

відповіда́ти - а ю, - а єш, недок. , відпов і ст и , - і м, -іс и ; мин. ч. відпов і в, -віл а . -віл о ; мн. відповіл и ; док. 1》 неперех. Давати комусь відповідь на питання, звертання тощо. || Писати відповідь на лист. 2》 перех. і без додатка . Розповідати вчителеві (екзаменаторові) засвоєний матеріал. 3》 неперех. Робити що-небудь у відповідь на дії іншого. 4》 тільки недок. , неперех. Нести відповідальність за когось, щось. 5》 тільки недок. , неперех. Бути відповідним чому-небудь.

ВІДПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДПОВІ́СТИ́, і́м, іси́; мин. ч. відпові́в, віла́, ло́; док. 1. Давати відповідь на питання, звертання і т. ін. На мої питання відповідав коротко і неначе нерадо (І. Франко); – Я й не кажу, що я гарний, – усміхаючись, одповідав Зінько, лежачи в своєму садку під гіллястим дубом (Б. Грінченко); Вловлює серцем Зейнал присутність цього третього співрозмовника й відповідає на його голос (Н. Королева); Хазяїн коротко і непоквапливо відповідав на запитання гостя (З. Тулуб); Очей він не зводив з доповідачки, яка вільно й захопливо відповідала вже на дошкульний закид опонента (Іван Ле); – Що, втомилася? – питав він. – Так... – відповіла Настя уривчасто (Леся Українка); // Писати відповідь на лист. Щоб не гаяти часу, відповідаю якнайхутче на Ваш прихильний лист (Панас Мирний); Не гнівайтесь, що так нехутко на Ваші листи відповідаю (Леся Українка); Мати писала Самійлові, щоб він помирився з Марією, але він не відповідав навіть матері (В. Кучер); // Відгукуватися на телефонний дзвінок, брати слухавку. Набираю... Перший, другий, третій... Не відповідають. .. Кручу диск. Мертво... (А. Крижанівський). 2. що і без дод. Розповідати вчителеві (екзаменаторові) засвоєний матеріал. Зінаїда Федорівна викликала його відповідати урок з арифметики (О. Донченко); Іноді, коли учень, викликаний до дошки, не вмів відповісти, разом із школярами і Павлуша піднімає руку (А. Головко); Відповісти на “відмінно”. 3. на що, чим і без дод. Робити що-небудь, реагувати певним чином у відповідь на дії іншого або на щось. Він усе поглядав на неї і залюбки відповідав жартами на жарти (М. Коцюбинський); Застава не відповідала на шалений вогонь ворожих танків та гармат (Ю. Збанацький); Треба відповідати відвертістю на відвертість (Є. Гуцало); На атомний спалах у Чорнобилі Київ і вся Україна відповіли сильним спалахом гострослів'я (Ю. Щербак). 4. недок. Бути відповідальним за кого-, що-небудь. За редакцію одповідає якийсь невідомий Іван Хромовський (М. Коцюбинський); – Держава доручила нам виховувати юне покоління, ми за нього відповідаємо перед усім народом! (О. Донченко); За машину відповідали дід Петро .. і колишній танкіст Гаврилов (Ю. Яновський); – Інформацію з Лодиженком ми вдвох готували, я відповідаю за неї (Іван Ле); Держава відповідає перед людиною за свою діяльність (з мови документів); // перев. док. Нести відповідальність, зазнавати відплати, покарання за що-небудь. – Не наша вина. Король перед башею відповість (Б. Лепкий). 5. тільки недок. Бути відповідним чому-небудь. Секретар .. каже, що наш статут не відповідає деяким статтям закону і через те треба його переробити (Панас Мирний); Вірш одповідає загальним настроям і всім дуже сподобався (С. Васильченко); Бурлацьке життя, повне тривог .. – це було якраз те, що найбільше відповідало характерові Багірова (О. Гончар); Закони .. приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (Конституція України). (1) Відповіда́ти [своє́му] призна́ченню – забезпечувати відповідні вимоги, правильно виконувати завдання (про що-небудь). Все мало відповідати своєму призначенню в цій державі. Від султана до найостаннішого раба, до найнікудишнішого пса, який плентається за караваном (П. Загребельний); Та сама річ може бути і прекрасною і потворною. Усе залежить від того, наскільки добре вона відповідає своєму призначенню (із журн.); (2) Відповіда́ти / відпові́сти́ мо́вча́нкою – мовчати, не реагувати на чиї-небудь зауваження, запитання і т. ін. Вона мусить .. на всі безглузді п'яні зауваження .. відповідати мовчанкою (О. Іваненко); – Коли я спитав їх [лікарів], чи скоро відправлять мене додому, вони відповіли мовчанкою (І. Багмут). ◇ (3) Відповіда́ти / відпові́сти́ голово́ю за кого – що – повністю бути відповідальним за кого-, що-небудь до готовності поплатитися життям. В кузові матеріальні цінності, за які вони обидва відповідають головою (М. Ю. Тарновський); Кожен знає свою ділянку і відповідає за неї головою (В. Москалець).