відходити[відхо́дити]

I відход`итидив. відходжувати. II відх`одити-джу, -диш, недок., відійти, -ійду, -ійдеш, док. 1》 від кого – чого і без додатка.Іти в певному напрямі; віддалятися. || Відступати. || Проходити певну віддаль. || Іти кудись, залишаючи кого-, що-небудь на короткий час; відлучатися. || Покидати дружину (чоловіка) і т. ін. || Залишати службу в кого-небудь. 2》 від (із) чого і без додатка. Вирушати, відправлятися (про засоби пересування). || Переміщатися, пересуватися кудись (про неживі предмети). Відходити на другий план — ставати менш важливим, другорядним. 3》 Залишати попередні позиції під натиском супротивника; відступати (про військо). 4》 від кого, перен. Ставати далеким, чужим кому-небудь; відчужуватися. 5》 від кого – чого, перен. Своїм характером, змістом відрізнятися; ставати іншим, відмінним. 6》 від чого, перен. Переставати робити щось; залишати якусь справу; припиняти діяльність. || Не дотримуватися попередніх поглядів, переконань, традицій; відмовлятися. 7》 від чого. Відгалужуватися (про дорогу, гірський хребет, притоку, гілку дерева тощо). || Змінювати попередній напрям; повертати вбік (про ріку). 8》 Переставати щільно прилягати до чогось; відставати, відтулятися. 9》 розм. Приходити до звичайного, нормального стану; переставати боліти, відчувати втому тощо. || Приходити до пам'яті; опритомніти. || безос. Переставати мучити; полегшуватися. || Заспокоюватися після хвилювання, роздратування; переставати журитися. || у сполуч. з ім. мороз, холод. Зігріватися. || Набувати попереднього вигляду, стану; оживати (про живі істоти й рослини). || Розморожуватися. 10》 розм. Ставати вогким; відволожуватися. 11》 від кого до кого, від кого кому. Переходити в чиєсь володіння, діставатися комусь у власність. 12》 Закінчуватися, наближатися до кінця; минати. || Кінчатися (про пору грибів, ягід і т. ін.). 13》 перен. Зникати, втрачатися (про охоту, сон і т. ін.). Відходити в минуле. 14》 заст. Помирати. || Здихати (про тварин). Відходити у небуття.

ВІДХОДИ́ТИ див. відхо́джувати. ВІДХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ВІДІЙТИ́, ійду́, і́йдеш, док. 1. від кого – чого і без дод. Іти в певному напрямку від кого-, чого-небудь. Ватя все одходила од його далі й далі й зникла в довгій улиці за густими садками (І. Нечуй-Левицький); Турки жадібно кидалися на гроші й, заспокоєні, відходили набік (Б. Лепкий); Але, що далі відходили бесідники, їхня розмова відпливала все дужче в пам'яті (В. Барка); Він відходить подалі від багаття, незабаром тихцем спускається в байрак (М. Стельмах); Еней як відсіль відступився І далі трохи одійшов, То на другеє нахопився, Жіночу муку тут найшов (І. Котляревський); Дон Жуан мовчки вилазить вікном. Анна дивиться якусь хвилину в вікно, ждучи, поки він далеко одійде (Леся Українка); // Віддалятися від кого-, чого-небудь. Знову вони йшли дорогою, а ліс одходив далі (Ю. Яновський); * Образно. Ці квартали полосували невідомі лінії на безкраїх полях і відходили в сірий дим безвісті (М. Хвильовий); // Відступати кудись. Почало темніти, а Параска від вікна не одходить (Панас Мирний); Агроном нічого не відповів і відійшов набік (О. Донченко); // Проходити певну відстань. Так він, крадучись, відходить двадцять, тридцять кроків (І. Цюпа); Одійшовши, може, з версту од села, стулив [Чіпка] пальці, приложив до рота й завив, як пугач (Панас Мирний); // Іти кудись, залишаючи кого-, що-небудь на короткий час; відлучатися. Тут же із сторожів найняв двох, щоб від його лавки не відходили через усю ніч (Г. Квітка-Основ'яненко); Маруся забувала, що хотіла вже відходити, знов сідала на камінь, знов слухала опришка (Г. Хоткевич); За ним по призначенню ординатора стежили тепер, не відходячи, дві сестри (М. Хвильовий); Піду на грядки і Семенко зі мною. Звик до батька, ні на крок не відходить (І. Муратов); // Покидати дружину (чоловіка) і т. ін. Чи йому тільки здається, чи насправді Марта в цей вечір відійшла від нього назавжди (Ірина Вільде); // Залишати службу в кого-небудь. – Чого ж мені од його [нього] одходити, коли мені в його [нього] добре, – тихо промовила Василина (І. Нечуй-Левицький); Я ще перед постом чула, що наймичка від неї відійшла (Панас Мирний). 2. від (із) чого і без дод. Вирушати, відправлятися (про засоби пересування). Тепер пізно, треба спати, а пошта завтра раненько відходить (Леся Українка); Коли пароплав відходив від пристані, Аліна сиділа в жіночій каюті й нізащо не наважувалась вийти на палубу (Ю. Яновський); Поїзд із Львова на Київ мав відійти за кілька хвилин (О. Десняк); // Переміщатися, пересуватися кудись (про неживі предмети). Кайдаш з Кайдашихою то приступали до Карпа, то оступались, як хвилі б'ють у скелястий берег та знов одходять од його [нього] (І. Нечуй-Левицький); Хмари швидко відходили до горизонту (Н. Рибак). 3. Залишати попередні позиції під натиском супротивника; відступати (про військо). Білофіни, втративши командний дот, відходили стороною (Я. Качура); Під зливою ворожих мін і снарядів .. бійці змушені були відійти до вогневих позицій своєї артилерії (В. Кучер). 4. від кого, перен. Ставати далеким, чужим кому-небудь; відчужуватися. Вона бачила, що чим далі, то все Чіпка від неї одходив та одходив... (Панас Мирний); Вона не могла передбачити, що Турбай, нещадно караючи себе, мимоволі відходитиме від неї, зробиться неприступним і відлюдкуватим (М. Руденко). 5. перен. Ухилятися від чогось неприємного, небезпечного і т. ін. Тернина й пастки на дорозі лукавого, а хто стереже свою душу, відійде далеко від них (Біблія. Пер. І. Огієнка). 6. від кого – чого, перен. Відрізнятися своїм характером, змістом; ставати іншим, відмінним. Перша повість, яку пише Франко для журналу “Друг”.., не дуже далеко одійшла од тодішньої галицької белетристичної продукції (М. Коцюбинський); Як же на гірких злиднях, у хащах темені можуть виростати такі яскраві і міцні індивідууми? .. Чи це просто виняткове селище, де і життєвий, і розумовий рівень мужиків відійшов від прийнятого середнього рівня? (М. Стельмах). 7. від чого, перен. Переставати займатися чим-небудь; залишати якусь справу; припиняти діяльність. Головний інженер одійшов від заводських справ і мовчить, ніби нічого не помічає (Ю. Шовкопляс); Відійти від активної боротьби; // Не дотримуватися попередніх поглядів, переконань, традицій; відмовлятися. Хоч вона сама [галицька інтелігенція] вийшла .. з попівства, але, звичайне [звичайно], сама вже геть то одійшла від попівських традицій (Леся Українка). 8. від чого. Відгалужуватися (про дорогу, гірський хребет, притоку, гілку дерева і т. ін.). Він [стовбур] був низький, і перша гілляка відходила од нього за півтора метра від ґрунту (І. Сенченко); Од дороги .. відходила вбік вузька, але добре утоптана стежка (П. Колесник); Від Паміру відходять гірські хребти Тянь-Шаню (з навч. літ.); // Змінювати попередній напрям; повертати вбік (про ріку). Іноді селища, збудовані колись біля самої води, через сотні і навіть десятки років опиняються далеко від неї: ріка відійшла вбік (з навч. літ.). 9.…