вітер[ві́тер]

ві́тер -тру, ч. 1》 Рух потоку атмосферного повітря в горизонтальному напрямі. 2》 Потік заряджених частинок, плазми в космічному просторі. Сонячний вітер .

ВІ́ТЕР, тру, ч. 1. Рух повітря відносно земної поверхні, викликаний нерівномірним розподілом атмосферного тиску і спрямований із зони високого тиску до зони низького. Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива (Т. Шевченко); Вітер грайливо дмухав йому в сіре обличчя теплими хвилями (П. Панч); Мають значний потенціал негативного впливу на енергетику, зв'язок, сільське господарство, транспорт, комунальне господарство та будівництво сильні вітри періодичністю раз на три роки і тривалістю до двох діб (з наук. літ.); Ураганні вітри з дощем і градом були на Тернопільщині, Львівщині, Івано-Франківщині, Миколаївщині та Одещині (із журн.); * Образно. Тривожно берег дивиться услід, Вітри стають на диби, наче коні, І на далекім обрії мій світ Схвильовано простягує долоні (І. Гнатюк); * У порівн. Каторжники. Ті, що про них потім будуть розповідати легенди й співати тягучі, понурі пісні, такі тягучі, як забайкальські вітри узимку... (І. Багряний). 2. перен. Відомості, новини звідки-небудь. То кваплю я весну. То сонця жду, то вітру з України виглядаю (сьогодні вранці снився брат Іван) (В. Стус). 3. у знач. присл. ві́тром. Дуже швидко. Дід підтяг штани й вітром – до воза (С. Васильченко). (1) Верхови́й ві́тер – вітер, що дме з верхів'я річки. Вночі повіяв верховий вітер (К. Гордієнко); (2) Відбере́жний ві́тер (вітере́ць) – вітер, який дме з берега на море. Навколо нього і вдень, і вночі бриніли в горах струмки, гриміли водоспади; відбережний вітер струшував знемогу з поснулих пальм (із журн.); Віє вогкий вільний відбережний вітерець (з газ.); (3) Ві́тер [політи́чних] перемі́н (змін) – початок певних перетворень у суспільстві, державі і т. ін. В Астрахані, на пароплаві, Т. Г. Шевченко не тільки вдихнув повітря відносної свободи, а й одразу ж гостріше, ніж його оточення, відчув подуви вітру політичних змін (В. Русанівський); Вчасно відчути вітер перемін здатні, однак, не всі й не завжди (із журн.); (4) Горі́шній ві́тер – північний вітер, який дме у напрямку течії річки. Вдень був низовий вітер і нагнав з моря багато камки; горішній вітер .. зносить камку в море (І. Нечуй-Левицький); Їм горішній вітер з лісів Білорусі Холодними бризками в очі шпурля (П. Дорошко); (5) На́скрізний ві́тер – різкий вітер, який наскрізь продуває, повністю охоплює кого-, що-небудь. На наскрізних вітрах її мережана хустина біла Зривалася, мов голуб, у руках (Л. Первомайський); Замість біленьких чепурних полтавських сіл пішли інші, рідкі степові селища, облуплені, .. незатишні, обшпуговані наскрізними вітрами (О. Гончар); (6) Низови́й ві́тер – вітер, який дме низом або знизу, перев. від води. Душно так, млосно... Коли б хоч легенький подих низового вітру приніс на своїх крилах прохолоду (М. Коцюбинський); Від Дніпра ледь повівав теплий низовий вітер (С. Скляренко); Пуска́ти вітри́ див. пуска́ти. △ (7) Бра́мсельний ві́тер, мор. – вітер, що дме зі швидкістю, при якій вітрильні судна можуть нести брамселі, не завдаючи шкоди рангоуту. Брамсельний вітер – це вітер до шести балів (з навч. літ.); Ро́за вітрі́в див. ро́за; (8) Со́нячний ві́тер, астр. – потоки іонізованої плазми, які рухаються від Сонця. Компонент сонячного вітру – гелій – вважають потенційним ядерним паливом (з наук. літ.). ◇ Будува́ти золоті́ за́мки на ві́трі див. будува́ти; Вали́тися (па́дати, рідше хили́тися) від ві́тру див. вали́тися¹; Викида́ти / ви́кинути на ві́тер див. викида́ти; Відкри́тий [усі́м] вітра́м див. відкри́тий; (9) Ві́тер у голові́ [гра́є (ві́є, сви́ще, посви́стує і т. ін.)] <�Ві́тру [в голові́] бага́то> чиїй, у кого і без дод. – хто-небудь легковажний, несерйозний. Видно вухатого, що в його [нього] вітру багато (прислів'я); Іще ні разу її не бачивши, я багато дечого чув про неї. Дівчина вчилась у городській школі... в голові вітер... (С. Васильченко); – Вітру в тебе в голові багато, – казала Ганна Сильвестрівна (І. Сенченко); Ні, такі діти не беруть близько до серця її турбот про рідне гніздо. Одне мале, а друге молоде, ще вітер посвистує в їхніх головах (М. Стельмах); – Ти ж у мене виріс під стелю, а в голові ще вітер віє (Ю. Збанацький); – Ти добре прочесала жевжиків, – озвалася Майя. – Влучно сказала – жевжики! Це такі, у кого в голові вітер віє! (А. Хижняк); Так що ж це він? Хизувався, як хлоп'як? А чи ще вітер у голові грає, і він просто вигадує? (В. Козаченко); (10) Ві́тер у кише́нях (у кише́ні, по кише́нях) [свисти́ть (гуля́є, ві́є і т. ін.)] у кого і перев. без дод. – нема грошей у кого-небудь. Коли в кишені вітер віє, то не лізь у суд, Мусію (прислів'я); Як в кишені вітер ходить, То треба спершу заробити (О. Афанасьєв-Чужбинський); В її батька і в неї давно вітер свистів у кишенях (І. Нечуй-Левицький); А другий так собі, якийсь нетяга.. Вітер, видно, по кишенях гуляє (Г. Коцюба); – Але ж тато не схожий на того противного диякона. Хоч у кишені вітер гуляє, та почуває себе людиною (А. Хорунжий); Ві́тром обгоро́джений див. обгоро́джений; Ганя́ти ві́тер по ву́лицях (по сві́ту) див.…