гаманець[гамане́ць]

гамане́ць -нц я , ч. Зменш. до гаман .

ГАМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш. до гама́н. Дивлячись на дяка, що той аж употів розказуючи, вийняв [Кирик] з кишені гаманець, розв'язав та й дав цілісінького п'ятиалтинного на молитви дяку (Г. Квітка-Основ'яненко); За пояс лико одвічало, На йому висів гаманець; Тютюн і люлька, і кресало, Лежали губка, кремінець (І. Котляревський); Жигай витягнув із засмальцьованого гаманця листочок паперу з адресою (А. Шиян); * Образно. – Все гаразд, минуло лихо, – Дума так цей молодець, Запустивши лапу тихо У державний гаманець (С. Воскрекасенко). ◇ (1) Наби́тий (по́вний) гамане́ць – багато грошей або великі гроші. Й поміж людей ще водяться людці, Яких ми звем зневажливо “жуками”. Їх ідеал – набиті гаманці (Л. Дмитерко); I хто всiляким iдолам i Владам ладен кадити херувимський ладан, той хоч умре з набитим гаманцем, – душа у нього буде горобцем (Л. Костенко); Був на селі козак Кирило Яловець, Щасливий, дякуючи долі: Хазяйство добре мав і повний гаманець – Всього було доволі (Л. Глібов); (2) Поро́жній (пусти́й) гамане́ць – мало грошей або малі гроші. Втікай, Максиме, від цих декадентських розчарувань, бо їх може дозволити собі не літературний пролетарій із порожнім гаманцем, а знаменитість (С. Процюк); Не можу купувати дорогі речі – пустий гаманець (із журн.); Труси́ти гаманце́м див. труси́ти.