голова[голова́]

голова́ -и. 1》 ж. Частина тіла людини або тварини, в черепі якої міститься головний мозок. Адамова голова ент. — великий нічний метелик із родини сфінксів. В головах — коло голови, під головою або коло того місця, куди кладуть голову. Голову ламати — намагатися зрозуміти що-небудь; вирішувати складне питання. Голову прихилити де, куди — мати пристановище. Голову схиляти — а) (перед ким) підкорятися кому-небудь; б) (перед чим, уроч.) віддавати шану чомусь. 2》 ж. Ця частина тіла людини як орган мислення; мозок. || перен. Розум, свідомість. || Розумна людина. || Про людину як носія певних якостей. Голову втрачати — втрачати владу над собою, здатність обдумано діяти. 3》 Одиниця ліку худоби. 4》 Велика квітка чи плід на кінці стебла рослини. 5》 ч. і ж. Особа, яка керує зборами, засіданням і т. ін. 6》 ч. і ж. Керівник установи, об'єднання, товариства, організації та їх відділів. || У дореволюційній Росії та Україні – керівник деяких виборних органів. 7》 ч. і ж. (з великої літери). У складі офіційної назви керівника держави, уряду або вищих державних органів. 8》 ч. і ж., перен. Основне, головне в чому-небудь. 9》 ч. і ж., перен. Авторитетна особа; головний у якій-небудь справі. 10》 ж. Перші ряди, передня частина чого-небудь, що рухається. 11》 ж. Продукт харчування у вигляді кулі, конуса і т. ін. Голова сиру. Голова цукру.

ГОЛОВА́, и́, 1. ж. Частина тіла людини або тварини, в якій міститься мозок – вищий відділ центральної нервової системи. Головою молодою На руку схилилась, До півночі невесела На зорі дивилась Княжна моя (Т. Шевченко); Подивився Давид на їхні ноги червоні, похитав головою й нічого не сказав (А. Головко); * Образно. Карпат висока голова Віта безхмарне небо (Т. Масенко); // Одиниця лічби худоби. Щодня і щогодини то в одній, то в другій отарі не дораховувалися кільканадцяти голів (З. Тулуб); Розбрелась в степу худоба – Ціла тисяча голів (І. Нехода); // перен. Велика квітка чи плід на верхівці стебла рослини. На грядках жовтіли здорові голови повняків-гвоздиків, чорніли чорнобривці (І. Нечуй-Левицький); З темної зелені виступили важкі голови соняшників (В. Козаченко). 2. ж. Ця частина тіла людини як орган мислення; мозок. Мислі в голові важкі вертілись, тьмили світ, мов пил (І. Франко); В голові роїлося багато різних думок (О. Гуреїв); // перен. Розум, свідомість. – Чіпка мій моторний, удатний, золоті в його [нього] руки й голова неабияка... (Панас Мирний); // Про розумну людину. – То дід – голова! Прехороший, прерозумний, про старовину вам розкаже, говіркий який!.. (Ганна Барвінок); – Юрій Олександрович?.. Що за голова! Блискучий розум! (В. Підмогильний); // Про людину як носія певних якостей. – Стара, необачна голово!.. схаменись! Ти б приступив гуляти й там, де добрі люди сумують і плачуть вельми! (Марко Вовчок); Тож і здавалось молодим головам, що без них там ніяк не наведуть ладу, на тому фронті (Ю. Збанацький). 3. ч. і ж. Особа, яка веде збори, засідання і т. ін. – Прошу намітити кандидатуру на голову даного зібрання (М. Хвильовий); Максим затуманеними очима глянув на голову засідання (Н. Рибак). 4. ч. і ж., чого. Керівник установи, об'єднання, товариства, організації або окремих їх відділів. Голова сільради довго дзвонив кудись телефоном (Л. Смілянський); На голову колгоспу Івана Сергійовича обрали одноголосно (А. Шиян); // У дореволюційній Росії і в Україні – керівник деяких виборних органів. Багатого голову скинули й обрали за голову [волості] чередника (І. Нечуй-Левицький). 5. ч. і ж. (з великої літери). У складі офіційної назви керівника держави, уряду або вищих державних органів. До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України (Конституція України); У засiданнях Ради нацiональної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України (з навч. літ.). 6. ч. і ж., перен., розм. Основне, головне в чому-небудь. Риба – вода, ягода – трава, а хліб – всьому голова (прислів'я); – Всьому на світі голова – фабрика (Ю. Яновський). 7. ч. і ж., перен. Авторитетна особа; головна людина в якій-небудь справі. [Парвус:] Не жінка хаті голова, а чоловік, не їй його судити, не їй за його [нього] й ручити... (Леся Українка); [Князь:] Я князь! Я голова Всіх руських владників! (І. Франко); [Текля:] Ми з старим живемо, як ті голубки .. Що він каже, те й роблю. На те ж він голова двору (О. Левада). 8. ж. Перші ряди, передня частина чого-небудь, що рухається. Голова колони вже входила в браму (А. Хижняк); Далеко, аж у голові поїзда, майже біля паровоза, стовбичив вартовий (К. Гриб). 9. ж. Продукт харчування у вигляді кулі, конуса і т. ін. – От і почав Хоцінський до мене вчащати; .. шле мені з сахарні по голові сахару, – бачу, чогось годить мені, тупцяє коло мене (І. Нечуй-Левицький); Голова сиру. Зало́млювати / заломи́ти го́лову (ши́ю) див. зало́млювати; Зашумі́ло (загу́пало, забрині́ло) в голові́ див. зашумі́ти; Крути́ти / покрути́ти па́льцем ко́ло чола́ (голови́, скро́ні) див. крути́ти; Не пошкодува́ти [і] життя́ (голови́) див. пошкодува́ти; Оці́нювати / оціни́ти (оцінува́ти) го́лову див. оці́нювати; Поверта́ти (оберта́ти) / поверну́ти (оберну́ти) го́лову (обли́ччя, ши́ю і т. ін.) див. поверта́ти¹; Прикри́ти го́лову див. прикрива́ти; Ска́раний на смерть (на го́рло, на го́лову) <�Ска́раний сме́ртю> див. ска́раний; Скара́ти на смерть (на го́рло, на го́лову) <�Скара́ти сме́ртю> див. скара́ти; Скида́ти (ски́дувати) / ски́нути го́лову (голово́ю) див. скида́ти; Скрутну́ти голово́ю див. скрутну́ти; Става́ти / ста́ти на го́лову (на ру́ки, на ла́пи і т. ін.) див. става́ти; Стина́ти / стя́ти (зітну́ти) го́лову див. стина́ти¹; Схиля́ти / схили́ти го́лову на гру́ди (на плече́) див. схиля́ти; Схопи́ти (ухопи́ти) го́лову в ру́ки (рука́ми, в доло́ні) див. схо́плювати; Товкма́чити у го́лову див. товкма́чити; Тріску́чий біль [голови́] див. біль¹; (1) У голова́х (у голові́, в го́лову) – під головою, під голову або біля голови, коло того місця, куди кладуть голову. Середина куреня .. В глибині ліжко з дровиняк заслано воловою шкурою, в головах сідло (І. Карпенко-Карий); Свічка блимала на столику в головах (М. Коцюбинський); Подушку перебила [Марія] пухкенько – поклала в голову, застелила рядном (А. Головко); Як (мов, ні́би і т. ін.) о́ка в ло́бі (в голові́) <�Більш, ніж о́ка в ло́бі> див. о́ко¹. ○ (2) У пе́ршу го́лову, у знач.…